Складу Одна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить: Ситаглиптина фосфату креатину 50 мг, Метформіну гідрохлорид 500 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 59,30 мг, повідон 48,23 мг, натрію стеарилфумарат 13,78 мг, натрію лаурилсульфат 3,445 мг. Оболонка таблетки Опадрай II Рожевий, 85 F 94203 (17,23 мг) містить: полівініловий спирт 47,800 %, титану діоксид (Е 171) 6,000 %, макрогол - 3350 23,500 %, тальк 22,590 %, заліза оксид чорний (Е 172) 0,005 %, заліза оксид червоний (Е 172) 0,105 %. Фармакологічна дія Препарат Янумет являє собою комбінацію двох гіпоглікемічних препаратів з взаємодоповнюючим (комплементарним) механізмом дії, призначену для поліпшення контролю глікемії у хворих на цукровий діабет 2 типу: ситаглиптина, інгібітору ферменту дипептидилпептидазы-4 (ДПП-4), та метформіну, представника класу бигуанидов. Ситаглиптин є активним при пероральному прийомі, високо селективним інгібітором ДПП-4, призначеним для лікування цукрового діабету 2 типу. Фармакологічні ефекти класу препаратів-інгібіторів ДПП-4 опосередковані активацією инкретинов. Інгібуючи ДПП-4, ситаглиптин підвищує концентрацію двох відомих активних гормонів сімейства инкретинов: глюкагоно-подібний пептид 1 (ГПП-1) і глюкозо-залежного инсулинотропного поліпептиду (ГІП). Инкретины є частиною внутрішньої фізіологічної системи регуляції гомеостазу глюкози. При нормальній або підвищеній концентрації глюкози крові ГПП-1 і ГІП сприяють збільшенню синтезу і секреції інсуліну бета-клітинами підшлункової залози. ГПП-1 також пригнічує секрецію глюкагону альфа-клітинами підшлункової залози, знижуючи, т. о., синтез глюкози в печінці. Цей механізм дії відрізняється від механізму дії похідних сульфонілсечовини, які стимулюють вивільнення інсуліну і при низьких концентраціях глюкози крові, що загрожує розвитком сульфоніл-індукованої гіпоглікемії не тільки у хворих на цукровий діабет 2 типу, але і у здорових осіб. Будучи високоселективним і ефективним інгібітором ферменту ДПП-4, ситаглиптин у терапевтичних концентраціях не пригнічує активності споріднених ферментів ДПП-8 або ДПП-9. Ситаглиптин відрізняється за хімічною структурою й фармакологічною дією від аналогів ГПП-1, інсуліну, похідних сульфонілсечовини або меглитинидов, бигуанидов, агоністів гамма-рецепторів, які активуються пролифератором пероксисом (PPARy), інгібіторів альфа-глікозідази і аналогів амилина. Метформін є гіпоглікемічним препаратом, підвищує толерантність до глюкози у хворих на цукровий діабет 2 типу, знижуючи базальну і постпрандиальную концентрацію глюкози в крові. Його фармакологічні механізми дії відрізняються від механізмів дії пероральних гіпоглікемічних препаратів інших класів. Метформін знижує синтез глюкози в печінці, знижує всмоктування глюкози в кишечнику і підвищує чутливість до інсуліну шляхом захоплення та утилізації глюкози Показання Янумет показаний як доповнення до дієти та режиму фізичних навантажень для поліпшення контролю глікемії в пацієнтів із цукровим діабетом II типу, які не досягли адекватного контролю на тлі монотерапії метформіном або ситаглиптином, або після неуспішного комбінованого лікування двома препаратами. Янумет показаний у комбінації з похідними сульфонілсечовини (комбінація трьох препаратів) як доповнення до дієти та режиму фізичних навантажень для поліпшення контролю над гликемией у пацієнтів з цукровим діабетом II типу, які не досягли адекватного контролю після лікування двома із трьох наступних препаратів: метформіном, ситаглиптином або похідними сульфонілсечовини. Янумет показаний у комбінації з агоністами PPAR-? (наприклад тіазолідиндіони) як доповнення до дієти та режиму фізичних навантажень для поліпшення контролю над гликемией у пацієнтів з цукровим діабетом II типу, які не досягли адекватного контролю після лікування двома із трьох наступних препаратів: метформіном, ситаглиптином або агоністом PPAR-?. Янумет показаний пацієнтам із цукровим діабетом II типу (комбінація трьох препаратів) як доповнення до дієти та режиму фізичних навантажень для поліпшення контролю над гликемией у комбінації з інсуліном. Протипоказання - підвищена чутливість до ситаглиптина фосфату, метформіну гідрохлориду або до будь-якого іншого компонента препарату; - гострі стани, які можуть впливати на функцію нирок: дегідратація, тяжкі інфекції, шок; - гострі або хронічні захворювання, які можуть призводити до гіпоксії тканин, такі як серцева або дихальна недостатність, нещодавно перенесений інфаркт - міокарда, шок; - помірні або тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну <60 мл/хв); - порушення функції печінки; - гостра алкогольна інтоксикація, алкоголізм; - період годування груддю; - цукровий діабет I типу; - гострий або хронічний метаболічний ацидоз, включаючи діабетичний кетоацидоз (з комою або без); - радіологічні дослідження (внутрішньосудинне введення йодовмісних контрастних речовин). Застосування при вагітності і годуванні грудьми Не проводилося адекватно контрольованих досліджень препарату Янумет або його компонентів у вагітних, отже, даних про безпеку його застосування у вагітних жінок немає. Препарат Янумет, як і інші пероральні гіпоглікемічні препарати, не рекомендований до застосування під час вагітності. Не проводилося експериментальних досліджень комбінованого препарату Янумет для оцінки його впливу на репродуктивну функцію. Наводяться тільки наявні дані з досліджень ситаглиптина і метформіну. Спосіб застосування Режим дозування препарату Янумет повинен підбиратися індивідуально, виходячи з поточної терапії, ефективності і переносимості, але не перевищуючи максимальну рекомендовану добову дозу ситаглиптина 100 мг. Препарат Янумет зазвичай призначають у режимі 2 рази на день під час їжі, з поступовим збільшенням дози, з метою мінімізації можливих побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ), характерних для метформіну. Початкова доза препарату Янумет залежить від поточної гіпоглікемічної терапії. Особливі вказівки Застосування у літніх Янумет: оскільки основним шляхом виведення ситаглиптина і метформіну є нирки, і оскільки з віком видільна функція нирок знижується, заходів обережності при призначенні препарату Янумет зростають пропорційно віку. Літнім пацієнтам проводять ретельний добір дози та регулярний контроль функції нирок. Лікарська взаємодія Ситаглиптин і метформін Одночасний прийом багаторазових доз ситаглиптина (по 50 мг 2 рази на добу) та метформіну (по 1000 мг 2 рази на добу) не супроводжувалось суттєвими змінами фармакокінетичних параметрів ситаглиптина або метформіну у хворих на цукровий діабет 2 типу. Досліджень межлекарственного впливу на фармакокінетичні параметри препарату Янумет не проводили, однак проведено достатню кількість подібних досліджень по кожному з компонентів препарату, ситаглиптину і метформіну. Ситаглиптин У дослідженнях взаємодії з іншими лікарськими засобами, ситаглиптин не чинив клінічно значущого впливу на фармакокінетику таких препаратів: метформіну, росиглитазона, глібенкламіду, симвастатину, варфарину, пероральних контрацептивів. Грунтуючись на цих даних, ситаглиптин не інгібує ізоферменти CYP системи цитохрому CYP3A4,2С8 або 2С9. Дані in vitro свідчать, що ситаглиптин також не пригнічує ізоферменти CYP2D6,1А2,2С19 і 2В6 і не індукує CYP3A4. За даними популяційного фармакокінетичного аналізу хворих на цукровий діабет 2 типу супутня терапія не мала клінічно значущого впливу на фармакокінетику ситаглиптина. У дослідженні оцінювали ряд препаратів, найбільш часто використовуваних хворими на цукровий діабет 2 типу, у тому числі: гіпохолестеринемічні препарати (статини, фібрати, езетіміб), антиагреганти (клопідогрел), гіпотензивні препарати (інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангитензина II, бета-адреноблокатори, блокатори «повільних» кальцієвих каналів, гідрохлоротіазид, анальгетики та нестероїдні протизапальні препарати (напроксен, диклофенак, целекоксиб), антидепресанти (бупропіон, флуоксетин, сертралін), антигістамінні (цетиризин), інгібітори протонної помпи (омепразол, лансопразол) і препарати для лікування еректильної дисфункції (силденафіл). Відзначали збільшення AUC (11 %), а також середньої З мах (18 %) дигоксину при одночасному застосуванні з ситаглиптином. Це збільшення не вважається клінічно значущим, однак при одночасному прийомі дигоксину рекомендується спостереження за пацієнтом. Відзначали збільшення AUC і З мах ситаглиптина на 29 % і 68 %, відповідно, при спільному одноразовому пероральному прийомі препарату ЯНУВИЯ в дозі 100 мг та циклоспорину (потужного інгібітора р-глікопротеїну) в дозі 600 мг. Зазначені зміни фармакокінетичних параметрів ситаглиптина не є клінічно значущими. Метформін Глібурид - у дослідженні межлекарственного взаємодії однократних доз метформіну і глибурида у хворих на цукровий діабет 2 типу не спостерігали будь-яких змін фармакокінетичних і фармакодинамічних параметрів метформіну. Зміни значень AUC і Стах глибурида були высоковариабельны. Недостатня інформація (одноразовий прийом) і невідповідність плазмової концентрації глибурида спостережуваним фармакодинамічним ефектів ставлять під питання клінічну значущість цієї взаємодії. Фуросемід - у дослідженні межлекарственного взаємодії однократних доз метформіну та фуросеміду у здорових добровольців спостерігали зміна фармакокінетичних параметрів обох препаратів. Фуросемід збільшував значення концентрації З мах метформіну в плазмі та цільній крові на 22 %, значення AUC метформіну в цільній крові на 15 %, не змінюючи при цьому нирковий кліренс препарату. Значення З мах і AUC фуросеміду, в свою чергу, знизилися на 31 % і 12 %, відповідно, а період напіввиведення знизився на 32 %, без суттєвих змін ниркового кліренсу фуросеміду. Інформації про межлекарственном взаємодії двох препаратів при тривалому спільному застосуванні немає. Ніфедипін - при дослідженні межлекарственного взаємодії ніфедипіну та метформіну після одноразового прийому препаратів здоровими добровольцями виявили збільшення плазмових З мах і AUC метформіну на 20 % та 9% відповідно, а також збільшення кількості виділяється нирками метформіну. Т мах і період напіввиведення метформіну не змінилися. В основі - збільшення абсорбції метформіну в присутності ніфедипіну. Вплив метформіну на фармакокінетику ніфедипіну мінімально. Катіонні препарати - катіонні препарати (тобто амілорид, дигоксин, морфін, прокаїнамід, хінідин, хінін, ранітидин, тріамтерен, триметоприм або ванкоміцин), що виділяються шляхом канальцевої секреції, теоретично можуть вступити у взаємодію з метформіном, конкуруючи за спільно використовувану ниркову канальцеву транспортну систему. Подібну конкуренцію спостерігали при одночасному прийомі метформіну та циметидину здоровими добровольцями в дослідженнях одноразових та багаторазових доз, з 60 % збільшенням концентрації З мах метформіну в плазмі та цільній крові і 40 % збільшенням значення AUC метформіну в плазмі та цільній крові. У дослідженні однократних доз період напіввиведення метформіну не змінювався. Метформін не впливав на фармакокінетику циметидину. І хоча зазначені межлекарственные взаємодії мають, в основному, теоретичне значення (за винятком циметидину), рекомендується ретельне спостереження за пацієнтом і корекція дози препарату Янумет та/або вищезазначених катіонних препаратів, экскретируемых проксимальними відділами ниркових канальців, у випадках їх одночасного застосування. Деякі препарати мають гипергликемическим потенціалом і можуть втрутитися в налагоджений контроль над гликемией. До них відносяться тіазидні та інші діуретики, глюкокортикостероїди, фенотіазини, препарати щитовидної залози, естрогени, пероральні контрацептиви, фенітоїн , нікотинова кислота , симпатоміметики, блокатори «повільних» кальцієвих каналів та ізоніазид . При призначенні перерахованих препаратів пацієнту, який отримує препарат Янумет, рекомендується ретельне спостереження за параметрами глікемічного контролю. При одночасному прийомі здоровими добровольцями метформіну та пропранололу або метформіну та ібупрофену не спостерігали зміни фармакокінетичних параметрів цих препаратів. Лише незначна пропорція метформіну зв'язується з білками плазми, отже, межлекарственные взаємодії метформіну з препаратами, які активно зв'язуються з білками плазми (саліцилатами, сульфаніламідами, хлорамфеніколом і пробенецидом), малоймовірні, на відміну від похідних сульфонілсечовини, які так само активно зв'язуються з білками плазми. Передозування Ситаглиптин: у здорових добровольців разові дози до 800 мг, як правило, добре переносилися. При застосуванні у клінічному дослідженні дози 800 мг виявлено незначне подовження інтервалу Q—Tc, який не розглядалось як клінічно значуще. Немає досвіду застосування препарату у дозах, що перевищують 800 мг. У дослідженнях не відмічено побічних реакцій, пов'язаних з дозою препарату, при застосуванні 600 мг/добу протягом 10 днів і 400 мг протягом 28 днів. Ситаглиптин слабо диализируется: за даними клінічних досліджень, протягом 3-4-годинного сеансу гемодіалізу виводилося тільки 13,5% дози. У разі клінічної необхідності призначають пролонгований гемодіаліз. Даних про ефективність перитонеального діалізу ситаглиптина немає. Метформін: відзначені випадки передозування метформіну, включаючи прийом в кількостях, що перевищують 50 р. Гіпоглікемію виявляли приблизно в 10% всіх випадків передозування, однак причинний зв'язок з передозуванням метформіну встановлена не була. Про розвиток лактацидоза повідомлялося приблизно у 32% всіх випадків передозування метформіну. Необхідно екстрене проведення гемодіалізу (метформін диализируется зі швидкістю до 170 мл/хв в умовах гарної гемодинаміки) для прискореного виведення надлишку метформіну при підозрі на його передозування. У разі передозування препарату Янумет необхідно розпочати стандартні підтримуючі заходи: видалення з ШКТ залишку препарату, який ще не абсорбировался, контроль показників життєдіяльності, включаючи ЕКГ, гемодіаліз, а також призначення підтримуючої терапії при необхідності.
