Фармакологічна дія Протиепілептичний препарат. Стабілізує потенціал-залежні натрієві канали клітинних мембран. Блокує вивільнення нейромедіаторів, головним чином глутамінової амінокислоти (грає ключову роль у розвитку епілептичних нападів).Фармакокінетика Всмоктування Після прийому всередину швидко і повністю абсорбується з кишечнику, істотно не піддається ефекту "першого проходження". Cmax досягається через 2.5 години після прийому всередину. Прийом їжі уповільнює всмоктування, але не впливає на його ефективність. Біодоступність - 98%. Фармакокінетика препарату після одноразового прийому в дозі, що не перевищує 450 мг, має лінійний характер. Концентрація в рівноважному стані носить різко виражений індивідуальний характер. Розподіл Зв'язування з білками становить 55%. Малоймовірно, що витіснення ламотриджину із зв'язку з білками може викликати токсичний ефект. Vd складає 0.92-1.22 л/кг маси тіла. Виділяється з грудним молоком. Концентрація в грудному молоці становить 40-60% від плазмової концентрації. У деяких випадках концентрація препарату в сироватці крові грудних дітей, матері яких приймали препарат у період годування груддю, досягає терапевтичного рівня. Метаболізм Біотрансформується в печінці під дією глюкуронил-трансферазе уридин-дифосфату. Серед метаболітів переважають N -глюкуроніди. Ламотриджин в помірному ступені та дозозалежно індукує власний метаболізм. Виведення Середній кліренс в рівноважному стані у здорових дорослих становить 39±14 мл/хв. Виводиться разом з сечею у формі кон'югату глюкуроніду, менше 10% - у незміненому вигляді, близько 2% (у незміненому вигляді і у вигляді метаболітів) - з калом. Кліренс і T1/2 не залежать від дози.T1/2 здорових добровольців становить 24-35 ч. Показання Епілепсія для дорослих і дітей старше 12 років — в якості монотерапії або в комбінації з іншими протиепілептичними засобами для лікування парціальних і генералізованих нападів (у т. ч. тоніко-клонічних судом та судомних нападів при синдромі Леннокса-Гасто). для дітей від 2 до 12 років — у складі комбінованої терапії для лікування парціальних і генералізованих нападів (у т. ч. тоніко-клонічних судом та судомних нападів при синдромі Леннокса-Гасто). Біполярні розлади для дорослих (18 років і старше) — для профілактики та лікування, головним чином, епізодів депресії. Режим дозування Епілепсія У дорослих і дітей старше 12 років для монотерапії початкова доза Ламолепа становить 25 мг 1 раз/добу протягом перших 2 тижнів; у наступні 2 тижні - по 50 мг 1 раз/добу. В подальшому кожні 1-2 тижні можливе підвищення дози 50-100 мг, поки не буде досягнутий оптимальний терапевтичний ефект. Підтримуюча доза для збереження оптимального терапевтичного ефекту зазвичай становить 100-200 мг/добу в 1-2 прийоми. У поодиноких випадках для досягнення терапевтичного ефекту потрібно призначення препарату у дозі 500 мг/добу. У складі комбінованої терапії при спільному застосуванні з препаратами вальпроєвої кислоти у сполученні з іншими протиепілептичними препаратами або без них початкова доза Ламолепа протягом перших 2 тижнів становить 25 мг через день; надалі — щоденно по 25 мг 1 раз/добу протягом наступних 2 тижнів. В подальшому кожні 1-2 тижні можливе підвищення дози на 25-50 мг, поки не буде досягнутий оптимальний терапевтичний ефект. Підтримуюча доза звичайно становить 100-200 мг/добу в 1-2 прийоми. При застосуванні Ламолепа у складі комбінованої терапії з препаратами, що індукують глюкуронизацию ламотриджину (фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, примідон), у поєднанні або без інших протиепілептичних засобів (але не приймають препарати вальпроєвої кислоти), протягом перших 2 тижнів початкова доза становить 50 мг 1 раз/добу, в подальшому протягом наступних 2 тижнів – 100 мг/добу в 2 прийоми. В подальшому кожні 1-2 тижні можливе підвищення дози на 100 мг, поки не буде досягнутий оптимальний терапевтичний ефект. Підтримуюча доза зазвичай становить 200-400 мг/добу в 1-2 прийоми. У поодиноких випадках може знадобитися доза 700 мг/добу. При застосуванні у комбінації з протиепілептичними препаратами, фармакокінетична взаємодія якого з ламотриджином не встановлено, дозу Ламолепа слід підвищувати поступово (і в меншій мірі) за схемою, описаною для комбінованої терапії з вальпроатом натрію. Особливі вказівки Дані, що підтверджують клінічно значуще індукуючу і інгібуючий вплив ламотриджину на окислювальні ферменти печінки, відсутні. Здатність препарату індукувати власний метаболізм невелика і, ймовірно, не має клінічного значення. Не слід призначати Ламолеп одночасно з іншими, що містять ламотриджин, препаратами. Якщо Ламолеп забезпечує хороший контроль нападів епілепсії, прийом інших протиепілептичних засобів можна припинити. Об'єктивним критерієм ефективності лікування є здатність знижувати частоту піків на ЕЕГ на 78-98%. У перші 8 тижнів лікування можливий розвиток шкірних реакцій. Шкірні висипання звичайно бувають легкого ступеня тяжкості та зникають спонтанно. Можливий розвиток важких форм, що вимагають госпіталізації та припинення терапії ламотриджином (наприклад, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз). Застосування препарату у високих початкових дозах і прискорення рекомендованих темпів збільшення дози ламотриджину, а також одночасний прийом препаратів вальпроєвої кислоти сприяють появі шкірного висипу. Для зниження ймовірності розвитку таких дерматологічних реакцій слід суворо дотримуватися зазначені дози і темпи їх підвищення. Передозування Симптоми: ністагм, атаксія, головний біль, блювання, сонливість, порушення свідомості аж до коми. Лікування: госпіталізація в стаціонар і проведення відповідної підтримуючої і симптоматичної терапії; при необхідності промивання шлунка та введення активованого вугілля. Лікарська взаємодія При одночасному застосуванні препарати вальпроєвої кислоти конкурентно блокують ферменти печінки і перешкоджають метаболізму ламотриджину, майже вдвічі збільшуючи його середній T1/2, подовжуючи його до 70 ч. Протиепілептичні препарати-індуктори печінкових ферментів (такі як фенітоїн, карбамазепін, фенабарбитал і примідон), а також парацетамол стимулюють метаболізм ламотриджину і зменшують його T1/2 в 2 рази, до 14 год (фенітоїн, карбамазепін). У хворих, які приймають карбамазепін, введення ламотриджину може викликати небажані ефекти з боку ЦНС, що включали запаморочення, атаксію, диплопию, зниження гостроти зору і нудоту. Зниження дози карбамазепіну зазвичай призводить до зникнення цих явищ. При одночасному застосуванні ламотриджин не впливає на величину концентрації інших протиепілептичних препаратів у плазмі, а також на величину концентрації етинілестрадіолу і левоноргестрелу (входять до складу одночасно застосовуваних пероральних контрацептивів).
