ФАРМАКОКІНЕТИКА Всмоктування Лорноксикам швидко і повністю абсорбується із ШКТ після прийому внутрішньо. Cmax в плазмі досягається приблизно через 1-2 ч. Абсолютна біодоступність лорноксикама становить 90-100%. Прийом їжі зменшує Cmax на 30% і збільшує Tmax до 2.3 ч. Розподіл Зв'язування лорноксикама з білками плазми, переважно альбуміновою фракцією, становить 99% і не залежить від його концентрації. Метаболізм Лорноксикам присутній у плазмі в основному в незміненому вигляді і меншою мірою-у формі гідроксильованого метаболіту, який не має фармакологічної активності. Лорноксикам повністю метаболізується в печінці за участю ізоферменту CYP2C9. Виведення T1/2 складає в середньому 4 год і не залежить від концентрації лорноксикама. Приблизно 1/3 його метаболітів виводиться з організму нирками, 2/3 - з жовчю. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У осіб похилого віку, а також у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю не виявлено значущих змін фармакокінетичних параметрів лорноксикама. ДОЗУВАННЯ При вираженому больовому синдромі рекомендується доза становить 8-16 мг/добу в 2-3 прийоми. Максимальна добова доза - 16 мг. При запальних і дегенеративних ревматичних захворюваннях рекомендується початкова доза становить 12 мг/сут. Середня доза становить 8-16 мг/добу, залежно від стану пацієнта. Тривалість терапії залежить від характеру і перебігу захворювання. Таблетки приймають внутрішньо перед їжею, запиваючи склянкою води. Пацієнтам із захворюваннями ШЛУНКОВО-кишкового тракту, порушеннями функції нирок або печінки, пацієнтам літнього віку (старше 65 років), після великих операцій максимальна доза становить 12 мг/добу в 3 прийоми. Для зменшення ризику розвитку небажаних явищ з боку ШЛУНКОВО-кишкового тракту препарат слід застосовувати в мінімальній ефективній дозі мінімально можливим коротким курсом. ПЕРЕДОЗУВАННЯ Симптоми: можливе посилення описаних побічних ефектів Ксефокама. Лікування: проводять симптоматичну терапію. Для зменшення всмоктування доцільно призначення активованого вугілля відразу після прийому Ксефокама, для профілактики ураження слизової оболонки ШЛУНКОВО-кишкового тракту можна застосовувати противиразкові препарати. Діаліз неефективний. ЛІКАРСЬКА ВЗАЄМОДІЯ При одночасному застосуванні препарату Ксефокам з циметидином підвищується концентрація лорноксикама в плазмі. Взаємодія з ранітидином та антацидними препаратами не виявлено. При одночасному застосуванні препарату Ксефокам з антикоагулянтами або інгібіторами агрегації тромбоцитів-можливо збільшення часу кровотечі та підвищення ризику кровотечі (необхідний контроль MHO). Ксефокам може зменшувати гіпотензивні ефекти бета-адреноблокаторів і інгібіторів АПФ. Ксефокам зменшує сечогінний ефект і гіпотензивну дію діуретиків. Ксефокам знижує нирковий кліренс дигоксину. При одночасному застосуванні з антибіотиками групи хінолонів підвищується ризик розвитку судомного синдрому. При одночасному застосуванні з іншими НПЗП або ГКС підвищується ризик кровотечі з ШКТ. Ксефокам підвищує концентрацію метотрексату у сироватці. При одночасному застосуванні із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін) підвищується ризик кровотеч із ШКТ. Ксефокам здатний викликати збільшення Cmax літію у плазмі і, тим самим, посилювати відомі побічні ефекти літію. Ксефокам підвищує нефротоксичність циклоспорину. Ксефокам здатний посилювати гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини. При одночасному застосуванні Ксефокама з кортикотропіном, препаратами калію, алкоголем підвищується ризик побічних ефектів з боку ШКТ. При одночасному застосуванні Ксефокама з цефамандолом, цефоперазоном, цефотетаном, вальпроєвою кислотою збільшується ризик кровотечі. ВАГІТНІСТЬ ТА ЛАКТАЦІЯ Ксефокам протипоказаний до застосування при вагітності і в період лактації (грудного вигодовування). Застосування препарату може негативно впливати на жіночу фертильність. ПОБІЧНІ ДІЇ З боку травної системи: диспепсія, біль у животі, сухість у роті, стоматит, нудота, блювання, печія, діарея, езофагіт, гастрит, ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки шлунка та кишечнику (у т. ч. з перфорацією і кровотечею), запор, метеоризм, мелена, порушення функції печінки, підвищення рівня печінкових трансаміназ. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, порушення сну, депресія, збудження, тремор, асептичний менінгіт, парестезії. Дерматологічні реакції: набряковий синдром, екхімози, шкірний висип, свербіж, алопеція, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла. Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку сечовидільної системи: дизурія, зниження клубочкової фільтрації, інтерстиціальний нефрит, гломерулонефрит, папілярний некроз, нефротичний синдром, периферичні набряки, гостра ниркова недостатність. З боку органів чуття: шум у вухах, порушення зору. З боку серцево-судинної системи: розвиток або посилення серцевої недостатності, тахікардія, підвищення артеріального тиску. З боку системи кровотворення: агранулоцитоз, лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія. З боку системи згортання крові: збільшення часу кровотечі. З боку дихальної системи: фарингіт, риніт, диспное, кашель, бронхоспазм. Інші: посилення потовиділення, зміна маси тіла, артралгії, міалгії, анорексія.
УМОВИ І ТЕРМІНИ ЗБЕРІГАННЯ Список Б. Препарат слід зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°C. Термін придатності - 5 років. СВІДЧЕННЯ — короткочасне лікування больового синдрому різного генезу; — симптоматична терапія ревматичних захворювань (ревматоїдний артрит, остеоартроз, анкілозуючий спондиліт, суглобовий синдром при загостренні подагри, ревматичне ураження м'яких тканин). ПРОТИПОКАЗАННЯ — повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа або навколоносових пазух, і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ (у т. ч. в анамнезі); — геморагічний діатез або порушення згортання крові, а також тим, хто переніс операції, пов'язані з ризиком кровотечі чи неповного гемостазу; — період після проведення аортокоронарного шунтування; — ерозивно-виразкові зміни слизової шлунка або дванадцятипалої кишки; — активна шлунково-кишкова кровотеча, цереброваскулярна або інше кровотеча; — рецидивуюча виразка шлунка або повторні кровотечі з ШКТ; — кровотечі з ШКТ, пов'язані із застосуванням НПЗЗ в анамнезі; — запальні захворювання кишечнику (хвороба Крона, НЯК) у фазі загострення; — декомпенсована серцева недостатність; — виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; — виражена ниркова недостатність (рівень сироваткового креатиніну понад 300 мкмоль/л); — прогресуючі захворювання нирок; — підтверджена гіперкаліємія; — гіповолемія або зневоднення; — вагітність; — період лактації (грудного вигодовування); — дитячий вік до 18 років (відсутні клінічні дані щодо застосування у цієї вікової групи); — підвищена чутливість до компонентів препарату.
З обережністю слід застосовувати препарат при ерозивно-виразкових ураженнях і кровотечах із ШЛУНКОВО-кишкового тракту (в анамнезі), ниркової недостатності середнього ступеня тяжкості, станах після хірургічних втручань, ІХС, хронічної серцевої недостатності, цереброваскулярних захворюваннях, дисліпідемії/гіперліпідемії, при цукровому діабеті, захворюваннях периферичних артерій, КК менше 60 мл/хв, виразкових ураженнях ШЛУНКОВО-кишкового тракту в анамнезі, наявності інфекції Helicobacter pylori, при тривалому використанні НПЗП, важких соматичних захворюваннях, одночасно з пероральним застосуванням ГКС (у т. ч. преднізолону), антикоагулянтів (у т. ч. варфарину), антиагрегантів (у т. ч. клопідогрелю), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у т. ч. циталопрама, флуоксетину, пароксетину, сертраліну), у пацієнтів старше 65 років, при палінні, алкоголізмі. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ Ризик ульцерогенної дії препарату можна зменшити шляхом одночасного призначення інгібіторів протонового насоса. У разі виникнення кровотечі в ШКТ, прийом препарату необхідно відразу ж припинити та вжити відповідних невідкладних заходів. Особливо уважно необхідно спостерігати за станом тих пацієнтів з шлунково-кишковою патологією, які вперше отримують курс лікування препаратом Ксефокам. Як і інші оксикамы, препарат Ксефокам пригнічує агрегацію тромбоцитів, тому можливо збільшення часу кровотечі. При застосуванні препарату необхідно суворо контролювати стан пацієнтів, які потребують абсолютно нормальному функціонуванні системи згортання крові (наприклад, хворих, яким належить хірургічне втручання), які мають порушення системи згортання крові або ж отримують лікарські засоби, що пригнічують згортання (включаючи гепарин у низьких дозах), для того, щоб своєчасно виявити ознаки кровотечі. При появі ознак ураження печінки (шкірний свербіж, жовтяничність шкірних покривів, нудота, блювання, болі в животі, потемніння сечі, підвищення рівня печінкових трансаміназ) слід припинити прийом препарату і звернутися до лікаря. Не слід застосовувати препарат одночасно з іншими НПЗЗ. Препарат здатний змінювати властивості тромбоцитів, однак не замінює профілактичної дії ацетилсаліцилової кислоти при серцево-судинних захворюваннях. Пацієнтам з порушеннями функції нирок, викликаними великою крововтратою або тяжким зневодненням, Ксефокам, як інгібітор синтезу простагландинів, можна призначати тільки після усунення гіповолемії і пов'язаною з нею небезпекою зменшення перфузії нирок. Ксефокам (як і інші НПЗЗ) може викликати підвищення концентрації в крові сечовини і креатиніну, а також затримку води, натрію, периферійні набряки, артеріальну гіпертензію та інші ранні ознаки нефропатії. Тривале лікування таких хворих препаратом Ксефокам може призвести до наступних наслідків: гломерулонефрит, папілярний некроз і нефротичний синдром з переходом у гостру ниркову недостатність. У пацієнтів літнього віку, а також у пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію та/або ожирінням, необхідно контролювати рівень АТ. Особливо важливо проводити моніторинг функції нирок у літніх хворих, а також у пацієнтів, які одночасно отримують діуретики; одночасно отримують ліки, які можуть викликати пошкодження нирок. При тривалому застосуванні препарату Ксефокам необхідно періодично контролювати гематологічні параметри, а також функцію нирок і печінки. Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами Пацієнтам, які застосовують препарат, необхідно утримуватися від видів дії, що вимагають підвищеної уваги, швидких психічних і руховий реакцій, вживання алкоголю. ПРИ ПОРУШЕННЯХ ФУНКЦІЇ НИРОК Препарат протипоказаний при помірні або тяжкі порушення функції нирок (рівень сироваткового креатиніну > 300 мкмоль/л). ПРИ ПОРУШЕННЯХ ФУНКЦІЇ ПЕЧІНКИ Препарат протипоказаний при виражених порушеннях функції печінки. УМОВИ ВІДПУСТКИ З АПТЕК Препарат відпускається за рецептом.