Форма випуску Таблетки, вкриті оболонкою Склад 1 таб. містить розувастатин (у формі кальцієвої солі) 10 мг Упаковка 28 шт. Фармакологічна дія Селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарилкоэнзим А у мевалонат, попередник холестерину (Xc). Розувастатин збільшує число печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, збільшуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що, у свою чергу, призводить до інгібування синтезу ЛПДНЩ, зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Крестор знижує підвищений вміст Хс-ЛПНЩ, загального Хс, тригліцеридів (ТГ), підвищує вміст Хс-ЛПВЩ, а також знижує вміст аполіпопротеїну в (АпоВ), Хс-неЛПВП, Хс-ЛПДНЩ, ТГ-ЛПДНЩ та підвищує рівень аполіпопротеїну А-1 (АпоА-1), зменшує співвідношення Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ, загальний Хс/Хс-ЛПВЩ і Хс-неЛПВП/Хс-ЛПВЩ та співвідношення АпоВ/АпоА-1. Терапевтичний ефект проявляється протягом 1 тижня. після початку терапії та через 2 тижні лікування становить 90% від максимально можливого ефекту, який зазвичай досягається через 4 тижні і після цього залишається постійним. Крестор ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії (незалежно від раси, статі або віку), у т. ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та з сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIa і IIb типу (середній вихідний рівень Хс-ЛПНЩ близько 4.8 ммоль/л) на фоні прийому препарату у дозі 10 мг рівень Хс-ЛПНЩ досягає значень У пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією при застосуванні Крестора у дозі 20-80 мг відзначається позитивна динаміка ліпідного профілю (дослідження за участі 435 пацієнтів). Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії), відзначається зниження рівня Хс-ЛПНЩ на 53%. У 33% пацієнтів досягається рівень Хс-ЛПНПУ пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією при застосуванні Крестора в дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження рівня Хс-ЛПНЩ становить 22%. Адитивний ефект спостерігається у комбінації з фенофибратом щодо вмісту ТГ та з нікотиновою кислотою щодо вмісту Хс-ЛПВЩ. Дослідження по впливу розувастатина на зниження кількості ускладнень, що викликаються липидными порушеннями (такими як ІХС) поки не завершені. Показання — гіперхолестеринемія (тип Ііа, включаючи сімейну гетерозиготную гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зменшення маси тіла) виявляються недостатніми; – сімейна гомозиготная гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої холестеринснижающей терапії, або у випадках, коли така терапія не підходить пацієнту. Протипоказання – захворювання печінки в активній фазі (включаючи стійке підвищення активності печінкових трансаміназ або будь-яке підвищення активності трансаміназ більше ніж у 3 рази порівняно з ВМН); – виражені порушення функції нирок (КК – міопатія; – одночасний прийом циклоспорину; – вагітність; – лактація (грудне вигодовування); – дитячий та підлітковий вік до 18 років (оскільки ефективність і безпека не встановлена); – підвищена чутливість до компонентів препарату. Препарат Крестор не призначають жінкам репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції. Застосування при вагітності і годуванні грудьми Крестор протипоказаний при вагітності та в період лактації. При виникненні вагітності в процесі терапії прийом препарату повинен бути припинений негайно. Жінки репродуктивного віку повинні застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки Хс і продукти його біосинтезу важливі для розвитку плоду, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату. Клінічні дані про виділення розувастатина з грудним молоком відсутні, тому при необхідності застосування Крестора в період лактації грудне вигодовування необхідно припинити. В експериментальних дослідженнях встановлено, що розувастатин виділяється з молоком щурів. Спосіб застосування та дози Препарат можна приймати у будь-який час доби незалежно від прийому їжі. Таблетки ковтають цілими, не розжовуючи та не подрібнюючи, запиваючи водою. Рекомендована початкова доза становить 10 мг 1 раз/добу. У більшості випадках терапевтичний ефект досягається при прийомі препарату в дозі 10 мг. При необхідності доза може бути підвищена до 20 мг через 4 тижні. Підвищення дози до 40 мг можливе лише у пацієнтів з важкою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемією) у випадках, коли необхідний результат не досягається при прийомі препарату в дозі 20 мг і коли лікування буде проводитися під контролем лікаря. У осіб літнього віку не потрібна корекція дози. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Крестор протипоказаний пацієнтам з вираженою нирковою недостатністю. Досвід застосування препарату у пацієнтів з печінковою недостатністю з балом вище 9 за шкалою Чайльд-П'ю відсутній. Крестор протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Ефективність і безпека у дітей не встановлена. Досвід застосування препарату в педіатричній практиці обмежений невеликою кількістю дітей (від 8 років і старше) з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією. В даний час не рекомендується застосовувати Крестор у дітей. Побічні дії Частота виникнення побічних ефектів оцінюється наступним чином: часто виникають (>1%0.01%З боку ЦНС: часто – головний біль, запаморочення. З боку травної системи: часто – запор, нудота, болі в животі. При застосуванні Крестора спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. В більшості випадків воно незначно, безсимптомно і тимчасово. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; рідко – міопатія. Рідкі випадки рабдоміолізу, які епізодично асоціювалися з погіршенням функції нирок, відзначалися у пацієнтів, які отримували Крестор у дозі 80 мг. У всіх випадках при припиненні терапії наставало поліпшення. Дозозалежне підвищення рівня КФК спостерігається у незначної кількості пацієнтів, що приймали Крестор. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення рівня КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВМН) терапія повинні бути тимчасово припинена. З боку сечовидільної системи: у пацієнтів, які отримували Крестор, може виявлятися протеїнурія, в основному канальцева. Зміни кількості білка у сечі (від відсутності або слідових кількостей до вираженої протеїнурії) спостерігаються у Інші: часто – астенічний синдром. Побічні ефекти, що спостерігаються при прийомі Крестора, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота їх виникнення носить дозозалежний характер. Особливі вказівки З обережністю застосовують Крестор при наявності факторів ризику розвитку рабдоміолізу (включаючи ниркову недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань і попередній анамнез м'язової токсичності при використанні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів), при хронічному алкоголізмі, пацієнтам віком старше 70 років, при захворюваннях печінки в анамнезі, сепсисі, артеріальної гіпотензії, при проведенні великих хірургічних втручань, травми, тяжких метаболічних та ендокринних або електролітних порушеннях, при неконтрольованої епілепсії. До початку терапії Крестором пацієнт повинен дотримуватися стандартної гиполипидемическую дієту і продовжувати дотримуватися її під час усього періоду лікування. Дозу препарату підбирають індивідуально, залежно від мети терапії та відповіді на лікування, беручи до уваги загальноприйняті рекомендації. При застосуванні Крестора в дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок. У пацієнтів з наявними факторами ризику рабдоміолізу необхідно розглянути співвідношення ризику та можливої користі терапії і проводити клінічне спостереження. Слід поінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікарю про випадки несподіваної появи м'язового болю, м'язової слабкості або спазмів, особливо в поєднанні з нездужанням та лихоманкою. У таких пацієнтів слід визначати рівень КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо рівень КФК значно підвищений (більше ніж у 5 разів порівняно з ВМН) або якщо м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо рівень КФК у 5 разів менше, порівняно з ВМН). Якщо симптоми зникають, а рівень КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення Крестора або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Визначення КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. У разі якщо початковий рівень КФК значно підвищений (у 5 разів вище ВМН), через 5-7 днів слід провести повторне вимірювання. Не слід починати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідний рівень КФК (у 5 разів вище ВМН). Рутинний моніторинг КФК при відсутності симптомів недоцільний. Не відмічено ознак збільшення токсичного впливу на скелетну мускулатуру при застосуванні Крестора у складі комбінованої терапії. Повідомлялося про збільшення числа випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази в поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту, азольні протигрибкові препарати, інгібітори протеаз і макролідні антибіотики. Гемфіброзил підвищує ризик виникнення міопатії при одночасному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне призначення Крестора і гемфиброзила. Повинно бути ретельно зважено співвідношення ризику та можливої користі при спільному застосуванні Крестора і фібратів або ніацину. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 міс після початку терапії. Прийом Крестора слід припинити або зменшити дозу препарату, якщо рівень активності трансаміназ у сироватці крові в 3 рази перевищує ВМН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому, лікування основних захворювань повинна проводитися до початку лікування Крестором. Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами При занятті потенційно небезпечними видами діяльності пацієнти повинні враховувати, що під час терапії може виникати запаморочення. Лікарська взаємодія При одночасному застосуванні розувастатина та AUC циклоспорину розувастатина була в середньому в 7 разів вище значення, яке відзначалося у здорових добровольців, плазмова концентрація циклоспорину при цьому не змінювалася. Початок терапії розувастатином або підвищення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може призводити до збільшення протромбінового часу Міжнародного Нормалізованого Відношення (МНВ), а скасування розувастатина або зниження дози препарату може призводити до зменшення МНВ (у таких випадках рекомендується моніторинг МНВ). Спільне застосування розувастатина і гемфиброзила призводить до збільшення в 2 рази Cmax у плазмі крові та AUC розувастатина. Одночасне застосування розувастатина і антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатина приблизно на 50%. Цей ефект виражений слабкіше, якщо антациди застосовуються через 2 год після прийому розувастатина. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Одночасне застосування розувастатина та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатина на 20% і Cmax розувастатина на 30% (ймовірно, в результаті посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину). Одночасне застосування розувастатина та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрела на 26% та 34% відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватися при доборі дози пероральних контрацептивів на фоні застосування Крестора (така комбінація широко використовувалася під час проведення клінічних досліджень і добре переносився пацієнтами). Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування Крестора і гормонозаместительной терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту і при використанні даного поєднання. Не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатина з дигоксином або фенофибратом. Гемфіброзил, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (>=1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. можливо, у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію і при використанні в якості монотерапії. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів системи цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ферментів. Не було відмічено клінічно значущої взаємодії між розувастатином та флуконазолом (інгібітором CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором CYP2A6 CYP3A4). Спільне застосування розувастатина та ітраконазолу (інгібітора CYP3A4) збільшує AUC розувастатина на 28% (клінічно незначуще). Таким чином, не очікується взаємодії, пов'язаного з системою цитохрому Р450. Передозування При одночасному прийомі декількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатина не змінюються. Лікування: специфічного антидоту немає. При необхідності проводять симптоматичну терапію, необхідний контроль функції печінки і рівня КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним. Умови зберігання Препарат слід зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°C. Термін придатності 3 роки.
