ФАРМАКОЛОГІЧНА ДІЯ Препарат являє собою комбінацію інгібітора АПФ та блокатори повільних кальцієвих каналів. Лерканидипин - похідне дигидропиридинового ряду, інгібує трансмембранний потік кальцію в серцеві клітини і клітини гладкої мускулатури. Механізм антигіпертензивної дії зумовлений прямим релаксуючим впливом на гладкі м'язи судин, в результаті чого знижується ОПСС. Має пролонговану антигіпертензивну дію. Завдяки високій селективності до гладком'язових клітин судин негативна інотропна дія відсутня. Еналаприл - інгібітор АПФ), пригнічує утворення ангіотензину II та зменшує його судинозвужувальну дію. Знижує артеріальний тиск, не викликаючи збільшення ЧСС та хвилинного об'єму. Знижує ОПСС, зменшує післянавантаження та переднавантаження на серце. Знижує тиск у правому передсерді і малому колі кровообігу. Не впливає на метаболізм глюкози, ліпопротеїнів, а також на функції статевої системи. ФАРМАКОКІНЕТИКА Фармакокінетична взаємодія при одночасному застосуванні еналаприлу і лерканидипина не спостерігалося. Лерканидипин повністю всмоктується в ШКТ після прийому внутрішньо. При "першому проходженні" через печінку, внаслідок високого метаболізму абсолютна біодоступність при прийомі внутрішньо після їди, становить приблизно 10%, при прийомі натщесерце біодоступність зменшується на 1/3. Біодоступність після застосування лерканидипина збільшується в 4 рази, якщо препарат приймається не пізніше 2 год після прийому жирної їжі. Тому препарат слід приймати не менше ніж за 15 хвилин до їжі. Cmax в плазмі крові досягається через 1.5-3 ч. Не кумулює при повторному застосуванні. Тривалість терапевтичної дії лерканидипина становить 24 год. Концентрація лерканидипина в плазмі крові при прийомі всередину перебуває в нелінійній залежності від дози. При прийомі 10 мг, 20 мг або 40 мг Cmax лерканидипина в плазмі крові визначалася у співвідношенні 1:3:8, відповідно, і AUC - в співвідношенні 1:4:18, що передбачає прогресуючу сатурацію при "першому проходженні" через печінку. Відповідно, біодоступність збільшується зі збільшенням дози. Розподіл лерканидипина з плазми крові у тканини та органи відбувається швидко та інтенсивно. Зв'язування лерканидипина з білками плазми крові перевищує 98%. Лерканидипин метаболізується за допомогою ізоферменту печінки CYP3A4 з утворенням неактивних метаболітів. Препарат у незмінному вигляді практично не виявляється в сечі та калових масах. Близько 50% прийнятої дози лерканидипина виводиться нирками, середнє значення T1/2 лерканидипина становить 8-10 год.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів літнього віку і пацієнтів з легкою або помірно вираженою нирковою недостатністю або з легкою або помірно вираженою печінковою недостатністю фармакокінетичні параметри лерканидипина такі ж, як у загальної групи пацієнтів. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, лерканидипин виводиться нирками в більш високій кількості (близько 70%). У пацієнтів з печінковою недостатністю (від помірної до вираженої) системна біодоступність лерканидипина збільшена, тому що препарат метаболізується переважно в печінці. У пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю вміст білків плазми знижується, тому вільна фракція лерканидипина може бути збільшена. Відсоток всмоктування еналаприлу після прийому внутрішньо близько 60%. Cmax еналаприлу в плазмі крові спостерігається через 1 ч. Прийом їжі не впливає на всмоктування еналаприлу. При прийомі всередину швидко гідролізується до эналаприлата, який чинить інгібуючу дію на АПФ. Cmax эналаприлата в сироватці крові спостерігається через 3-4 години після прийому препарату. Зв'язування еналаприлу з білками плазми не перевищує 60 %. При прийомі внутрішньо гідролізується до основного метаболіту - эналаприлата. Близько 40% еналаприлу у вигляді эналаприлата і близько 20% незміненого еналаприлу виводиться нирками.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів з нирковою недостатністю тривалість впливу еналаприлу та эналаприлата збільшена. У пацієнтів з м'якою або помірно вираженою нирковою недостатністю (КК 40-60 мл/хв) при прийомі 5 мг еналаприлу 1 раз/добу, стадія плато AUC эналаприлата подвоєна порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК≤30 мл/хв) AUC збільшується приблизно в 8 разів. У такій стадії ниркової недостатності T1/2 эналаприлата збільшується при багаторазовому прийомі еналаприлу малеату і час досягнення стадії плато AUC сповільнюється. Эналаприлат може бути вилучений із загального кровообігу за допомогою гемодіалізу. Діалізний кліренс становить 62 мл/хв. ДОЗУВАННЯ Таблетки приймають внутрішньо, бажано вранці, не менше ніж за 15 хвилин до їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Не можна запивати грейпфрутовим соком. Препарат Корипрен не призначений для початкового лікування гіпертензії. При неефективності монотерапії лерканидипином 10 мг, слід почати прийом препарату Корипрен 10 мг лерканидипина 10 мг еналаприлу. При неефективності монотерпии еналаприлом 20 мг, слід почати прийом препарату Корипрен 10 мг лерканидипина 20 мг еналаприлу. Дозу препарату добирає лікар. ПЕРЕДОЗУВАННЯ Дані про передозування препарату відсутні. Імовірно, у разі передозування може викликати стани, обумовлені передозуванням кожної з діючих речовин. Симптоми: периферична вазодилатація з вираженим зниженням артеріального тиску та рефлекторною тахікардією, блювання. Лікування: лікування симптоматичне, вибір методу лікування залежить від ступеня передозування і від спостережуваних симптомів. Застосовують наступні методи надання медичної допомоги: промивання шлунка, прийом високих доз катехоламінів, фуросеміду, серцевих глікозидів і плазмозамінників, активованого вугілля, проносних засобів і в/в введення допаміну. Також для запобігання розвитку брадикардії можливо в/в введення атропіну. Симптоми: основною ознакою передозування - виражене зниження АТ, що супроводжується блокадою ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Може розвинутись колапс, електролітний дисбаланс, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, прискорене серцебиття, брадикардія, запаморочення, тривога і кашель. Лікування: лікування симптоматичне. У важких випадках рекомендується в/в введення 0.9% розчин натрію хлориду і, якщо це можливо, інфузійне введення ангіотензину ІІ та/або катехоламінів. Якщо симптоми передозування розвинулися одразу після прийому препарату, то необхідно викликати блювання, провести промивання шлунка та прийняти препарати з групи адсорбуючих засобів або натрію сульфат. ЛІКАРСЬКА ВЗАЄМОДІЯ Антигіпертензивний ефект Корипрена може потенціюватися іншими препаратами, що знижують АТ, такими як діуретики, бета-адреноблокатори, альфа-адреноблокатори та інші. Крім того, при одночасному застосуванні з іншими препаратами можуть спостерігатися такі ефекти взаємодії. Препарат не можна приймати в поєднанні з інгібіторами CYP3A4, такими як кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин та інші, з циклоспорином і грейпфрутовим соком (збільшують концентрацію в крові і приводять до потенціювання антигіпертензивного ефекту). Необхідно дотримуватися обережності при одночасному застосуванні з такими препаратами як терфенадин, астемізол, антиаритмічними препаратами класу III (наприклад, аміодарон) і хінідином. Одночасний прийом з протисудомними препаратами (наприклад, фенітоїн, карбамазепін) і рифамицином може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту лерканидипина. Прийом дигоксину повинен бути під ретельним контролем з метою виявлення клінічних симптомів токсичності дигоксину. Прийом препарату з мідазоламом призводить до збільшення абсорбції лерканидипина в ШКТ і зниження швидкості абсорбції. Метапролол зменшує біодоступність лерканидипина на 50%. Циметидин у дозі 800 мг/добу не призводить до значних змін вмісту і концентрації лерканидипина в сироватці крові, однак, при подібному поєднанні потрібна особлива обережність, оскільки при більш високих дозах циметидину біодоступність лерканидипина, а, отже, і його антигіпертензивний ефект, може зростати. Флуоксетин не робить ніякого впливу на фармакокінетику лерканидипина. У разі прийому препарату з симвастатином, препарат слід приймати з ранку, а симвастатин - ввечері. Прийом лерканидипина одночасно з варфарином не чинить впливу на фармакокінетику останнього. Одночасний прийом препарату з солями калію, калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, триамтерен, эплеренон, амілорид), інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину II, НПЗП, гепаринами (низькомолекулярні або нефрационированные), циклоспорином, такролімусом і триметопримом збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. He рекомендується застосовувати разом з солями літію (якщо прийом такої комбінації необхідний, то проводять ретельний контроль над концентрацією літію в плазмі крові). Одночасний прийом з протидіабетичними препаратами (як пероральні, так і інсуліни) може спричинити розвиток гіпоглікемії на першому тижні лікування. Діуретики ("петльові" та тіазидні) можуть викликати зменшення ОЦК і таким чином підвищити ризик вираженого зниження АТ при лікуванні препаратом. Тривале застосування НПЗЗ може зменшити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Як НПЗП, так і інгібітори АПФ (еналаприл) сприяють підвищенню вмісту калію в крові, що може призвести до порушення функції нирок. Баклофен посилює антигіпертензивний ефект. Циклоспорин збільшує ризик гіперкаліємії. Етанол посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Трициклічні антидепресанти, нейролептики, препарати для загальної анестезії, опіоїдні аналгетики можуть призвести до подальшого зниження артеріального тиску. Кортикостероїди (крім гідрокортизону в якості замісної терапії при хворобі Аддісона) знижують антигіпертензивний ефект (затримка рідини з подальшим збільшенням ОЦК). Спільне застосування з іншими гіпотензивними засобами може посилити антигіпертензивний ефект еналаприлу. Спільне застосування з нітрогліцерином та іншими нітратами та вазодилататорами призводить до ще більш вираженого зниження АТ. Алопуринол, цитостатики, імуносупресори, системні кортикостероїди і прокаїнамід можуть призвести до підвищення ризику виникнення лейкопенії. Антациди сприяють зниження біодоступності інгібіторів АПФ. Симпатоміметики можуть знизити антигіпертензивний ефект. Еналаприл може застосовуватися одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (в якості антиагрегантної кошти). При одночасному застосуванні з препаратом золота (натрію ауротиомалат) в/в, можливо розвиток побічної дії. ВАГІТНІСТЬ ТА ЛАКТАЦІЯ Застосування препарату Корипрен не рекомендується застосовувати при вагітності. Інгібітори АПФ можуть спричинювати захворювання або загибель плода або новонародженого при призначенні в II і III триместрах вагітності. Застосування інгібіторів АПФ під час цього періоду супроводжувалося негативним впливом на плід і новонародженого, включаючи розвиток артеріальної гіпотензії, ниркової недостатності, гіперкаліємії і/або гіпоплазії кісток черепа у новонародженого. Можливо розвиток олігогідрамніону, мабуть, внаслідок зниження функції нирок плоду. Це ускладнення може призводити до контрактурі кінцівок, деформації кісток черепа, включаючи його лицьову частину, гіпоплазії легенів. Тератогенний ефект при застосуванні інгібіторів АПФ (еналаприл) у I триместрі не доведений, проте не варто виключати цю можливість. Пацієнтки, які перебувають на терапії інгібіторами АПФ при плануванні вагітності повинні перейти на альтернативні схеми гіпотензивного лікування. Не рекомендується застосування препарату у жінок дітородного віку, які не застосовують надійні засоби контрацепції. Застосування препарату в період годування груддю не рекомендується, оскільки еналаприл та його основний метаболіт - эналаприлат проникають у грудне молоко. ПОБІЧНІ ДІЇ Частота виникнення небажаних явищ класифікована наступним чином: дуже часто (1/10), часто (1/100), нечасто (1/1000), рідко (1/10 000), дуже рідко (<1/10 000). Лерканидипин еналаприл З боку ЦНС: часто - запаморочення; нечасто - головний біль. З боку психіки: нечасто - тривожність. З боку шкірних покривів: нечасто - дерматит, набряк губ, еритема, кропив'янка, висип. З боку сечостатевої системи: нечасто - еректильна дисфункція, поллакурия, поліурія, ніктурія. З боку імунної системи: нечасто - підвищена чутливість до одного з компонентів препарату, набряк Квінке. З боку кістково-м'язової системи: нечасто - артралгія. З боку травної системи: нечасто - абдомінальний біль, нудота, запор, диспепсія, глосит. З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія. З боку дихальної системи: часто - кашель; нечасто - сухість у горлі, глоткової-гортанні болю. З боку серцево-судинної системи: часто - "припливи" крові до шкіри обличчя; нечасто - відчуття серцебиття і тахікардія, виражене зниження артеріального тиску, циркуляторний колапс, застійна серцева недостатність. З боку органа слуху: часто - вертиго, у т. ч. позиційне запаморочення. Лабораторні показники: нечасто - зниження рівня гемоглобіну, збільшення активність АЛТ, ACT. Інші: часто - периферичні набряки, нечасто - астенія, підвищена стомлюваність, відчуття жару. Еналаприл З боку ЦНС: дуже часто - запаморочення; часто - головний біль; нечасто - парестезія. З боку психіки: часто - депресія; нечасто - сплутаність свідомості, сонливість, безсоння, нервозність; рідко - патологічні сновидіння, порушення сну. З боку шкірних покривів: часто - висип; нечасто - підвищене потовиділення, свербіж, кропив'янка, алопеція; рідко - багатоформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонса, синдром Лайєлла, пухирчатка. З боку сечостатевої системи: нечасто - ниркова недостатність, протеїнурія, еректильна дисфункція; рідко - гінекомастія, олігурія. З боку імунної системи: часто - підвищена чутливість, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових складок і/або гортані; рідко - аутоімунні порушення. З боку обміну речовин: нечасто - гіпоглікемія, анорексія. З боку кістково-м'язової системи: нечасто - м'язовий спазм. З боку травної системи: дуже часто - нудота; часто - діарея, абдомінальний біль, порушення смаку; нечасто - кишкова непрохідність, панкреатит, блювання, диспепсія, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота, біль у шлунку, виразка шлунка або дванадцятипалої кишки; рідко - стоматит, афтозний стоматит, глосит; дуже рідко - кишковий ангіоневротичний набряк. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко - печінкова недостатність, гепатити (холестатичний або некротичний), холестаз. З боку системи кровотворення: рідко - анемія, у т. ч. апластична і гемолітична; рідко - тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, лімфаденопатія, недостатність кістковомозкового кровотворення. З боку дихальної системи: дуже часто - кашель; часто - задишка; нечасто - ринорея, глоткової-гортанні болю, дисфонія, бронхоспазм, астма; рідко - інфільтрація легенів, риніт, альвеолярна алергічна/еозинофільна пневмонія. З боку органа зору: дуже часто - зниження гостроти зору. З боку органа слуху: нечасто - дзвін у вухах, вертиго. З боку серцево-судинної системи: часто - аритмія, стенокардія, тахікардія, інфаркт міокарда, виражене зниження артеріального тиску, непритомність, інсульт, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів з підвищеним ризиком; нечасто - відчуття серцебиття, "припливи" крові до шкіри обличчя, ортостатична гіпотензія; рідко - синдром Рейно. Лабораторні показники: часто - гіперкаліємія, підвищення креатиніну в крові; нечасто - збільшення вмісту сечовини в крові, зменшення вмісту натрію в крові; рідко - збільшення рівня гемоглобіну і гематокриту, збільшення кількості печінкових ферментів та зниження концентрації білірубіну в крові. Інші: дуже часто - астенія; часто - підвищена втомлюваність, біль у грудях; нечасто - нездужання. Також описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювоту і виражене зниження АТ і може розвиватися при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ і препарату золота (натрію ауротиомалат) в/в. Лерканидипин З боку нервової системи: нечасто - запаморочення, головний біль. З боку психіки: рідко - сонливість. З боку шкірних покривів: рідко - висип. З боку імунної системи: дуже рідко - підвищена чутливість. З боку сечостатевої системи: рідко - поліурія. З боку кістково-м'язової системи: рідко - міалгія. З боку травної системи: рідко - нудота, диспепсія, діарея, абдомінальні болі, блювання. З боку серцево-судинної системи: нечасто - тахікардія, відчуття серцебиття, "припливи" крові до шкіри обличчя; рідко - стенокардія; дуже рідко - непритомність. Інші: нечасто - периферичні набряки; рідко - астенія, підвищена втомлюваність. УМОВИ І ТЕРМІНИ ЗБЕРІГАННЯ Препарат слід зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності - 2 роки. СВІДЧЕННЯ — есенціальна гіпертензія (при неефективності монотерапії лерканидипином 10 мг) - доза 10 мг 10 мг; — есенціальна гіпертензія (при неефективності монотерапії еналаприлом 20 мг) - доза 10 мг 20 мг. ПРОТИПОКАЗАННЯ — порушення відтоку з лівого шлуночка, включаючи стеноз аортального клапана; — хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; спадковий та/або ідіопатичний ангіоневротичний набряк (у т. ч. в анамнезі); — ангіоневротичний набряк при застосуванні інгібіторів АПФ (в анамнезі); — нестабільна стенокардія; — перший місяць після перенесеного інфаркту міокарда (протягом 28 днів); — тяжка ниркова недостатність (КК < 30 мл/хв), включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі; — тяжка печінкова недостатність; — одночасне застосування з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин, ритонавір, тролеандомицин), циклоспорину, грейпфрутового соку; — дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром мальабсорбції глюкози/галактози; — дитячий та підлітковий вік до 18 років; — підвищена чутливість до лерканидипину, еналаприлу або до будь-якого іншого ингибитору АПФ та іншим БМКК, похідних дигідропіридину, а також до будь-якого іншого компонента препарату.
З обережністю — синдром слабкості синусового вузла (без одночасного застосування штучного водія ритму серця); — порушення функції лівого шлуночка та ІХС; — ниркова недостатність (КК більше 30 мл/хв); — реноваскулярна гіпертензія; — стан після трансплантації нирки (досвід застосування обмежений); — печінкова недостатність; — пригнічення кістковомозкового кровотворення; — важкі аутоімунні захворювання сполучної тканини (в т. ч. склеродермія, системний червоний вовчак); — одночасне застосування з імунодепресантами, алопуринолу, прокаінаміда; — цукровий діабет; — хірургічні втручання і загальна анестезія; — пацієнти, що дотримуються дієти з обмеженням споживання кухонної солі; — гіперкаліємія; — стани, що супроводжуються зниженням ОЦК, в т.ч. діарея, блювота, первинний альдостеронизм. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ Особливої уваги при лікуванні артеріальної гіпертензії потребують пацієнти з тяжкою артеріальною гіпотензією з систолічним АТ менше 90 мм рт.ст., а також пацієнти з декомпенсованою серцевою недостатністю. Транзиторна артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування, т. к. після заповнення ОЦК можна очікувати адекватну відповідь на прийом препарату. Особливої обережності необхідно дотримуватися на початкових стадіях лікування пацієнтів з легким і помірним ступенем ниркової недостатності. Пацієнти з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки особливо схильні до ризику розвитку гіпотензії або ниркової недостатності внаслідок прийому інгібіторів АПФ. Для даної групи пацієнтів лікування має проходити під суворим контролем лікаря, з ретельним підбором дози і призначенням низьких доз препарату. Перед початком і в процесі лікування необхідно проводити контроль функції нирок. Особливу обережність слід дотримуватись на початкових стадіях лікування пацієнтів з легким і середнім ступенем вираженості недостатності функції печінки. При виникненні жовтяниці і значному підвищенні активності печінкових ферментів необхідно терміново припинити прийом інгібіторів АПФ і звернутися до лікаря. Внаслідок підвищеного ризику анафілактичних реакцій не слід призначати препарат пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі з використанням високоміцних полиакрилонитриловых мембран (AN69), що піддаються аферезу ліпопротеїнів низької щільності з сульфатом декстрану і безпосередньо перед проведенням процедури десенсибілізації до осиному або бджолиного яду. Як і інші інгібітори АПФ, виявляє менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Внаслідок застосування еналаприлу може виникнути ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, язика, глотки або гортані. У такому випадку слід негайно припинити прийом препарату. Ангіоневротичний набряк гортані може виявитися летальним. Ангіоневротичний набряк язика, глотки або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів, слід негайно ввести 0.3-0.5 мл розчину епінефрину (адреналіну) п/к в співвідношенні 1:1000 і підтримувати прохідність дихальних шляхів (інтубація або трахеостомія). Серед пацієнтів негроїдної раси, які отримують терапію інгібітором АПФ, частота виникнення ангіоневротичного набряку вище, ніж серед пацієнтів іншою расою приналежності. Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із застосуванням інгібіторів АПФ, мають підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при застосуванні будь-якого інгібітору АПФ. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. Під час хірургічних втручань і/або при проведенні загальної анестезії із застосуванням засобів, що викликають артеріальну гіпотензію, інгібітори АПФ можуть блокувати утворення ангіотензину II у відповідь на компенсаторне вивільнення реніну. Якщо при цьому розвивається виражене зниження артеріального тиску, що пояснюється подібним механізмом, її можна коригувати збільшенням ОЦК. Гіперкаліємія може розвиватися на фоні терапії інгібіторами АПФ, у т. ч. і еналаприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік, цукровий діабет, деякі супутні стану (зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, эплеренон, триамтерен, амілорид), а також препаратів калію або калійвмісних замінників кухонної солі і застосування інших препаратів, які сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень ритму серця, іноді з летальним результатом. Комбіноване застосування перелічених вище препаратів необхідно проводити з обережністю. Не рекомендується в період терапії препаратом вживати алкоголь. Є відомості про оборотних біохімічних змін у головках сперміїв при застосуванні блокаторів кальцієвих каналів, які можуть порушувати їх здатність до запліднення. Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами Слід мати на увазі можливість появи слабкості і сонливості, тому необхідно дотримуватися обережності при виконанні робіт, що потребують підвищеної уваги, особливо на початку лікування, при підвищенні дози препарату та при управлінні транспортними засобами. ПРИ ПОРУШЕННЯХ ФУНКЦІЇ НИРОК Протипоказаний: — тяжка ниркова недостатність (КК < 30 мл/хв), включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. З обережністю: — ниркова недостатність (КК більше 30 мл/хв); — реноваскулярна гіпертензія; — стан після трансплантації нирки (досвід застосування обмежений). ПРИ ПОРУШЕННЯХ ФУНКЦІЇ ПЕЧІНКИ Протипоказаний: — тяжка печінкова недостатність. З обережністю: — печінкова недостатність. ЗАСТОСУВАННЯ У ДИТЯЧОМУ ВІЦІ Протипоказаний дітям до 18 років. УМОВИ ВІДПУСТКИ З АПТЕК Препарат відпускається за рецептом.
