Торгова назва препарату: Кандесартан-СЗ Міжнародна непатентована назва: Кандесартан Лікарська форма: таблетки Склад: 1 таблетка містить: Дозування 8 мг активної речовини: кандесартана цилексетила – 8,0 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 39,1 мг, целюлоза мікрокристалічна – 41,0 мг, крохмаль прежелатинизирован-ний (крохмаль 1500) – 20,0 мг, натрію кроскармелоза (примеллоза) – 4,0 мг, повідон (полівінілпіролідон среднемолекулярный) – 6,0 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 0,7 мг, натрію стеарилфумарат – 1,2 мг. Дозування 16 мг активної речовини: кандесартана цилексетила – 16,0 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 64,8 мг, целюлоза мікрокристалічна – 68,0 мг, крохмаль прежелатинизирован-ний (крохмаль 1500) – 32,0 мг, натрію кроскармелоза (примеллоза) – 6,0 мг, повідон (полівінілпіролідон среднемолекулярный) – 10,0 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 1,2 мг, натрію стеарилфумарат – 2,0 мг. Доза 32 мг активної речовини: кандесартана цилексетила – 32,0 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 78,0 мг, целюлоза мікрокристалічна – 74,0 мг, крохмаль прежелатинизирован-ний (крохмаль 1500) – 40,0 мг, натрію кроскармелоза (примеллоза) – 8,0 мг, повідон (полівінілпіролідон среднемолекулярный) – 14,0 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 1,5 мг, натрію стеарилфумарат – 2,5 мг. Опис Таблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні з фаскою і рискою. Фармакотерапевтична група: антагоніст рецепторів ангіотензину II Код АТХ: [С09СА06] Фармакологічні властивості Фармакодинаміка Ангіотензин II – основний гормон ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, яка відіграє важливу роль у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Основними фізіологічними ефектами ангіотензину II є вазоконстрикція, стимуляція продукції альдостерону, регуляція водно-електролітного гомеостазу і стимуляція клітинного росту. Всі ці ефекти опосередковані взаємодії ангіотензину II з ангиотензиновыми рецепторами 1 типу (АТ1 рецептори). Кандесартан – селективний антагоніст рецепторів ангіотензину II 1 типу (АТ1 рецепторів). Кандесартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), який здійснює перетворення ангіотензину I в ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін; не впливає на АПФ і не призводить до накопичення брадикініну або субстанції Р. При порівнянні кандесартана з інгібіторами АПФ розвиток кашлю рідше зустрічалося у пацієнтів, які отримували кандесартана цилексетил. Кандесартан не зв'язується з рецепторами інших гормонів і не блокує іонні канали, які беруть участь у регуляції функцій серцево-судинної системи. В результаті блокування АТ1 рецепторів ангіотензину II відбувається дозозалежне підвищення активності реніну, ангіотензину I ангіотензину II, зниження концентрації альдостерону в плазмі крові. Артеріальна гіпертензія При артеріальній гіпертензії кандесартан викликає дозозалежне, тривале зниження артеріального тиску (АТ). Антигіпертензивний ефект препарату обумовлений зниженням загального периферичного опору судин, без зміни частоти серцевих скорочень (ЧСС). Не зазначалося випадків вираженої артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату, а також синдрому відміни (синдром «рикошету») після припинення терапії. Початок антигіпертензивної дії після прийому першої дози кандесартана цилексетила зазвичай розвивається протягом 2-х годин. На тлі тривалої терапії препаратом у фіксованій дозі максимальне зниження АТ звичайно досягається протягом 4 тижнів і зберігається протягом лікування. Кандесартана цилексетил, який призначається один раз на добу забезпечує ефективне і плавне зниження артеріального тиску протягом 24 годин з незначними коливаннями артеріального тиску в інтервалах між прийомами чергової дози препарату. Застосування кандесартана цилексетила спільно з гідрохлоротіазидом призводить до посилення антигіпертензивної дії. Спільне застосування кандесартана цилексетила та гідрохлоротіазиду (або амлодипіну) добре переноситься. Ефективність препарату не залежить від віку та статі пацієнтів. Кандесартана цилексетил збільшує нирковий кровотік і не змінює або ж підвищує швидкість клубочкової фільтрації, тоді як нирковий судинний опір і фільтраційна фракція знижуються. Прийом кандесартана цилексетила в дозі 8 – 16 мг протягом 12 тижнів не чинить негативного впливу на концентрацію глюкози і ліпідний профіль у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу. Хронічна серцева недостатність У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю і зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (ФВЛЖ ≤ 40 %), прийом кандесартана сприяв зниженню загального периферичного судинного опору і капілярного тиску в легенях, підвищення активності реніну та концентрацій ангіотензину II у плазмі крові, а також зниження рівня альдостерону. Фармакокінетика Всмоктування і розподіл Кандесартана цилексетил є проліками для прийому всередину. Швидко перетворюється в активну речовину – кандесартан шляхом ефірного гідролізу при всмоктуванні з травного тракту, міцно зв'язується з АТ1-рецепторами і повільно дисоціює, не має властивостей агоніста. Абсолютна біодоступність кандесартана після прийому всередину розчину кандесартана цилексетила становить близько 40 %. Відносна біодоступність таблетованого препарату порівняно з розчином для прийому всередину складає приблизно 34 %. Таким чином, розрахункова абсолютна біодоступність таблетованої форми препарату становить 14 %. Максимальна концентрація в сироватці крові (Смах) досягається через 3 – 4 години після прийому таблетованої форми препарату. При збільшенні дози препарату в рекомендованих межах концентрація кандесартана підвищується лінійно. Фармакокінетичні параметри кандесартана не залежать від статі пацієнта. Прийом їжі не чинить значного впливу на площу під кривою «концентрація – час» (AUC), тобто одночасний прийом їжі істотно не впливає на біодоступність препарату. Кандесартан активно зв'язується з білками плазми крові (> 99 %). Об'єм розподілу кандесартана становить 0,1 л/кг.
Метаболізм і виведення з організму Кандесартан, в основному, виводиться з організму нирками і жовчю у незміненому вигляді і лише незначною мірою метаболізується в печінці. Період напіввиведення кандесартана становить приблизно 9 годин. Кумуляція в організмі не спостерігається. Загальний кліренс кандесартана становить приблизно 0,37 мл/хв/кг, при цьому нирковий кліренс – приблизно 0,19 мл/хв/кг Ниркова екскреція кандесартана здійснюється шляхом клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції. При прийомі всередину радіоактивно-міченого кандесартана цилексетила близько 26 % від введеної кількості виводиться нирками у вигляді кандесартана і 7 % - у вигляді неактивного метаболіту, тоді як в калі виявляється 56 % від введеної кількості у вигляді кандесартана і 10 % - у вигляді неактивного метаболіту. У літніх пацієнтів (старше 65 років) Смах та AUC кандесартана збільшуються на 50 % та 80 % відповідно порівняно з молодими пацієнтами. Однак, антигіпертензивну дію та частота виникнення побічних ефектів при застосуванні препарату Кандесартан-СЗ не залежать від віку пацієнтів. У пацієнтів з легким і помірним порушенням функції нирок Смах і AUC кандесартана збільшувалися на 50 % та 70 % відповідно, тоді як період напіввиведення препарату не змінюється у порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок Смах і AUC кандесартана збільшувалися на 50 % та 110 % відповідно, а період напіввиведення препарату збільшувався в 2 рази. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, були виявлені такі самі фармакокінетичні параметри кандесартана, як у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок. У пацієнтів з легким і помірним порушенням функції печінки відмічалося підвищення AUC кандесартана на 23 %. Показання до застосування Артеріальна гіпертензія у дорослих. Препарат Кандесартан-СЗ може бути застосований в монотерапії або в комбінації з іншими гіпотензивними засобами. Хронічна серцева недостатність (ІІ-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) у дорослих пацієнтів з порушенням систолічної функції лівого шлуночка (зниження ФВЛЖ ≤ 40 %). Препарат Кандесартан-СЗ застосовують в якості додаткової терапії до інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або при непереносимості інгібіторів АПФ (див. розділ «Фармакодинаміка»). Протипоказання Підвищена чутливість до кандесартана цилексетилу або інших компонентів, що входять до складу препарату. Вагітність і період годування груддю (див. розділ «Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування»). Тяжкі порушення функції печінки і/або холестаз. Вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені). Непереносимість галактози, дефіцит лактази і синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Одночасне застосування з алискиреном і алискиренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації < 60 мл/хв/м2) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»). З обережністю У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, з гемодинамічно значущим стенозом аортального і мітрального клапана, після пересадки нирки в анамнезі, у пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями та ішемічною хворобою серця (ІХС), з гіперкаліємією, у пацієнтів зі зниженим об'ємом циркулюючої крові, з первинним гіп Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування Вагітність Застосування препарату Кандесартан-СЗ під час вагітності протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Пацієнтки, які приймають препарат Кандесартан-СЗ, повинні бути попереджені про це до планування вагітності, щоб вони могли обговорити альтернативні варіанти терапії зі своїм лікуючим лікарем. У разі настання вагітності терапія препаратом Кандесартан-СЗ повинна бути негайно припинена та, при необхідності, призначено альтернативне лікування. Препарати, що роблять безпосередній вплив на ренін-ангіотензин-альдостероновую систему, можуть спричиняти порушення розвитку плода або надавати негативну дію на новонародженого, аж до летального результату, при застосуванні препарату під час вагітності. Відомо, що терапія антагоністами рецепторів ангіотензину II може спричиняти порушення розвитку плода (порушення функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) і розвиток ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Період грудного вигодовування В даний час не відомо, чи проникає кандесартан в грудне молоко. У зв'язку з можливим небажаним дією на грудних дітей, препарат Кандесартан-СЗ не слід застосовувати в період грудного вигодовування. Спосіб застосування та дози Препарат Кандесартан-СЗ слід приймати один раз на добу незалежно від прийому їжі. Артеріальна гіпертензія у дорослих пацієнтів Рекомендована початкова і підтримуюча доза препарату Кандесартан-СЗ становить 8 мг один раз на добу. Доза може бути збільшена до 16 мг один раз на добу. Пацієнтам, яким не вдалося достатньо знизити АТ після 4 тижнів прийому препарату Кандесартан-СЗ у дозі 16 мг на добу, рекомендується збільшити дозу до 32 мг один раз на добу. У разі якщо терапія препаратом Кандесартан-СЗ не приводить до зниження АТ до оптимального рівня, рекомендується змінити схему лікування. Терапія повинна коригуватися у відповідності з рівнем артеріального тиску. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів від початку лікування. Пацієнти літнього віку У пацієнтів літнього віку немає необхідності коригувати початкову дозу препарату. Пацієнти з порушенням функції нирок Початкова добова доза у пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну ≥ 30 мл/хв/1,73м2 площі поверхні-ти тіла), включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, становить 4 мг (1/2 таблетки по 8 мг). Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) або термінальною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 15 мл/хв) обмежений. Пацієнти з порушенням функції печінки Початкова добова доза у пацієнтів з легкими і помірними порушеннями функції печінки становить 4 мг один раз на добу (1/2 таблетки по 8 мг). Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки і/або холестазом обмежений (див. розділ «Протипоказання»). Супутня терапія Застосування препарату Кандесартан-СЗ разом з діуретиками тіазидного типу (наприклад, гідрохлоротіазид) можуть посилити антигіпертензивну дію препарату Кандесартан-СЗ. Гіповолемія Рекомендована початкова доза препарату Кандесартан-СЗ становить 4 мг один раз на добу (1/2 таблетки по 8 мг). Хронічна серцева недостатність Рекомендована початкова доза препарату Кандесартан-СЗ становить 4 мг один раз на добу (1/2 таблетки по 8 мг). Підвищення дози до 32 мг один раз на добу або до максимально переносимої дози проводиться шляхом її подвоєння з інтервалом не менше 2 тижнів (див. розділ «Особливі вказівки»). Особливі групи пацієнтів Пацієнтам літнього віку та пацієнтам з порушенням функції нирок, печінки або гіповолемії не потрібна зміна початкової дози препарату. Супутня терапія Кандесартан-СЗ можна призначати сумісно з іншими засобами, що застосовуються при терапії хронічної серцевої недостатності, наприклад, з інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами, діуретиками і серцевими глікозидами (див. розділи «Особливі вказівки», «Фармакодинаміка»). Побічна дія Артеріальна гіпертензія Побічні ефекти у ході клінічних досліджень мали помірний та минущий характер і були співставні за частотою з групою плацебо. Загальна частота виникнення побічних ефектів на фоні прийому препарату Кандесартан-СЗ не залежала від дози препарату, статі та віку пацієнта. Частота випадків припинення терапії в зв'язку з побічними ефектами була подібною при використанні кандесартана цилексетила (3,1 %) і плацебо (3,2 %). В ході аналізу даних проведених досліджень повідомлялося про наступні побічні ефекти, часто (>1/100), що зустрічалися на тлі прийому кандесартана цилексетила. Описані побічні ефекти спостерігалися з частотою хоча б на 1 % більше, ніж у групі плацебо. З боку центральної нервової системи: запаморочення, слабкість, головний біль; З боку кістково-м'язової системи, сполучної тканини: біль у спині; Інфекції: респіраторні інфекції; Лабораторні показники: загалом при застосуванні препарату Кандесартан-СЗ не було відмічено клінічно значущих змін стандартних лабораторних показників. Як і при застосуванні інших інгібіторів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, може спостерігатися невелике зниження гемоглобіну. Спостерігалося збільшення концентрації креатиніну, сечовини або кальцію та зменшення концентрації натрію. Підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) було зазначено дещо частіше при застосуванні препарату Кандесартан-СЗ в порівнянні з плацебо (1,3 % замість 0,5 %). При застосуванні препарату Кандесартан-СЗ зазвичай не потребує регулярного контролю лабораторних показників. Однак у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендується періодично контролювати концентрацію калію та креатиніну в сироватці крові. Хронічна серцева недостатність Найбільш часто зустрічаються побічні ефекти (≥1/100, <1/10): З боку серцево-судинної системи: виражене зниження АТ; Порушення метаболізму та захворювання, викликані порушенням метаболізму: гіперкаліємія; З боку сечовивідної системи: порушення функції нирок; Лабораторні зміни: підвищення концентрації креатиніну, сечовини і калію. Рекомендується контролювати концентрацію креатиніну та калію в сироватці крові. Про наступні побічні ефекти у ході постмаркетингового застосування препарату доповідалося дуже рідко (<1/10000): З боку кровоносної та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія і агранулоцитоз; Порушення метаболізму та захворювання, викликані порушенням метаболізму: гіперкаліємія, гіпонатріємія; З боку нервової системи: запаморочення, головний біль; З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: кашель; З боку шлунково-кишкового тракту: нудота; З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення активності «печінкових» ферментів, порушення функції печінки або гепатит; З боку шкірних покривів: ангіоневротичний набряк, висип, кропив'янка, шкірний свербіж. З боку кістково-м'язової системи, сполучної тканини: біль у спині, артралгія, міалгія; З боку сечовивідної системи: порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність у схильних пацієнтів. У пацієнтів, які отримували антагоністи рецепторів ангіотензину II, були зареєстровані поодинокі повідомлення про рабдоміолізі. Передозування Симптоми Аналіз фармакологічних властивостей препарату дозволяє припустити, що основним проявом передозування може бути клінічно виражене зниження АТ, запаморочення, тахікардія, також може проявитися брадикардія. Були описані окремі випадки передозування препарату (до 672 мг кандесартана цилексетила), що закінчилися одужанням пацієнтів без тяжких наслідків. Лікування При розвитку клінічно вираженої артеріальної гіпотензії необхідно проводити симптоматичне лікування і контролювати стан пацієнта. Укласти пацієнта, підняти ножний кінець ліжка. При необхідності слід збільшити об'єм циркулюючої плазми, наприклад, шляхом внутрішньовенного введення 0,9 % розчину натрію хлориду. У разі необхідності можуть бути призначені симпатоміметичні препарати. Виведення кандесартана за допомогою гемодіалізу малоймовірна. Взаємодія з іншими лікарськими препаратами При застосуванні препарату Кандесартан-СЗ з гідрохлоротіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії виявлено не було. Кандесартан метаболізується в печінці в незначній мірі (ізоферментом CYP2C9). Проведені дослідження щодо взаємодії не виявили впливу препарату на ізоферменти CYP2C9 та CYP3A4, дія на інші ізоферменти системи цитохрому Р450 не вивчено. Сумісне застосування препарату Кандесартан-СЗ з іншими гіпотензивними засобами потенціює антигіпертензивну дію. Досвід застосування інших лікарських засобів, що діють на ренін-ангіотензин-альдостероновую систему, показує, що супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, та іншими засобами, які можуть підвищувати концентрацію калію в сироватці крові (наприклад, гепарин), може призводити до розвитку гіперкаліємії. При одночасному призначенні препаратів літію з інгібіторами АПФ повідомлялося про зворотнє підвищення концентрації літію в сироватці крові та розвитку токсичних реакцій. Подібні реакції можуть зустрічатися і при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, у зв'язку з чим, рекомендується контролювати концентрацію літію у сироватці крові при комбінованому застосуванні цих препаратів. При спільному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ і нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), у тому числі селективних інгібіторів циклооксигенази-2, ацетилсаліцилової кислоти може відзначатися зниження антигіпертензивної дії. Як і при застосуванні інгібіторів АПФ, одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II та НПЗП може збільшувати ризик порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, підвищення концентрації калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід дотримуватися обережності при сумісному застосуванні цих препаратів, особливо у літніх пацієнтів та у пацієнтів зі зниженим об'ємом циркулюючої крові. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини і ретельно контролювати функцію нирок після початку комбінованої терапії та періодично на тлі такої терапії. Біодоступність кандесартана не залежить від прийому їжі. Протипоказане одночасне застосування з алискиреном у пацієнтів з цукровим діабетом та у пацієнтів з нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації менше 60 мл/хв). Особливі вказівки Порушення функції нирок На тлі терапії препаратом Кандесартан-СЗ, як і при застосуванні інших засобів, що пригнічують ренін-ангіотензин-альдостероновую систему, у деяких пацієнтів можуть відзначатися порушення функції нирок. При застосуванні препарату Кандесартан-СЗ у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і вираженою нирковою недостатністю рекомендується періодично контролювати концентрацію калію та креатиніну в сироватці крові. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок або термінальною стадією ниркової недостатності обмежений (кліренс креатиніну менше 15 мл/хв). У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю необхідно періодично контролювати функцію нирок, особливо у пацієнтів віком 75 років і старше, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. При підвищенні дози препарату Кандесартан-СЗ також рекомендується контролювати концентрацію калію і креатиніну. У клінічні дослідження препарату при хронічній серцевій недостатності не включалися пацієнти з концентрацією креатиніну > 265 мкмоль/л (> 3 мг/дл). Спільне застосування з інгібіторами АПФ при хронічній серцевій недостатності При застосуванні кандесартана у комбінації з інгібіторами АПФ може збільшуватися ризик розвитку побічних ефектів, особливо порушення функції нирок і гіперкаліємії (див. розділ «Побічна дія»). У цих випадках необхідно ретельне спостереження і контроль лабораторних показників. Стеноз ниркової артерії У пацієнтів з двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки препарати, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостероновую систему, зокрема інгібітори АПФ, можуть спричиняти підвищення концентрації сечовини і креатиніну в сироватці крові. Подібних ефектів можна очікувати при призначенні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Пересадка нирки Дані про застосування препарату Кандесартан-СЗ у пацієнтів, які перенесли пересадку нирки, обмежений. Артеріальна гіпотензія У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю на фоні терапії препаратом Кандесартан-СЗ може розвинутися артеріальна гіпотензія. Як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостероновую систему, причиною розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією може бути зменшення об'єму циркулюючої крові, що спостерігається у пацієнтів, що отримують високі дози діуретиків. Тому на початку терапії слід дотримуватися обережності і, при необхідності, проводити корекцію гіповолемії. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи при застосуванні препаратів, що містять алискирен Не рекомендується подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи шляхом комбінування кандесартана цилексетила і алискирена, зважаючи на збільшення ризику розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зміни функції нирок.Застосування кандесартана цилексетила в комбінації з алискиреном протипоказано у пацієнтів з цукровим діабетом (1 або 2 типу) або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації < 60 мл/хв/м2) (див. розділ «Протипоказання»). Загальна анестезія і хірургія У пацієнтів, які отримували антагоністи ангіотензину ІІ, під час проведення загальної анестезії і при хірургічних втручаннях може розвинутися артеріальна гіпотензія внаслідок блокади ренін-ангіотензинової системи. Дуже рідко можуть спостерігатися випадки тяжкої артеріальної гіпотензії, що вимагає внутрішньовенного введення рідини та/або вазопресорів. Стеноз аортального та мітрального клапана або обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія При призначенні препарату Кандесартан-СЗ, як і інших вазодилататорів, пацієнтам з обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією або гемодинамічно значущим стенозом аортального або мітрального клапана слід дотримуватися обережності. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай резистентні до терапії гіпотензивними препаратами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостероновую систему. У зв'язку з цим препарат Кандесартан-СЗ не рекомендується призначати таким пацієнтам. Гіперкаліємія Клінічний досвід застосування інших препаратів, що впливають на систему ренін-ангіотензин-альдостерон", показує, що одночасне призначення препарату Кандесартан-СЗ з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть збільшити вміст калію в крові (наприклад, гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю на фоні терапії препаратом Кандесартан-СЗ, може розвиватися гіперкаліємія. При призначенні препарату Кандесартан-СЗ пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю рекомендується регулярний контроль концентрації калію в крові, особливо при спільному призначенні з інгібіторами АПФ та калійзберігаючими діуретиками, такими як спіронолактон. Загальні Пацієнти, у яких судинний тонус і функція нирок переважно залежать від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, пацієнти з тяжкою хронічною серцевою недостатністю чи захворюваннями нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), особливо чутливі до препаратів, що діють на ренін-ангіотензин-альдостероновую систему. Призначення подібних засобів супроводжується у цих пацієнтів різкої артеріальної гіпотензією, азотемією, олігурією та іноді гострою нирковою недостатністю. Можливість розвитку перелічених ефектів не може бути виключена і при використанні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Різке зниження АТ у пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями атеросклеротичного генезу, при застосуванні будь-яких гіпотензивних засобів, може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами Вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з технікою не вивчався, але фармакодинамічні властивості препарату вказують на те, що подібний вплив відсутній. При водінні автотранспорту і занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій, слід враховувати, що при застосуванні препарату може спостерігатися запаморочення і підвищена стомлюваність. Форма випуску Таблетки по 8 мг, 16 мг або 32 мг. З 10, 14 або 30 таблеток в контурну ячейковую упаковку. По 20 таблеток у банку полімерну або у флакон полімерний. Кожну банку або флакон, 3, 6 контурних ячейковых упаковок по 10 таблеток, 2, 4 контурні чарункові упаковки по 14 таблеток або 1, 2 контурні чарункові упаковки по 30 таблеток разом з інструкцією для застосування вміщують у картонну пачку. Термін придатності 3 роки. Не використовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці. Умови зберігання У сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25°С. Зберігати в недоступному для дітей місці.
