Канаміцину сульфат 1г фл.

Фармакологічна дія
Антибактеріальне широкого спектра, бактерицидну, протитуберкульозне.
Активно проникає через клітинну мембрану і необоротно зв'язується зі специфічними білками-рецепторами на 30S субодиниці рибосом. Порушує утворення комплексу між матричної (інформаційної) РНК і 30S субодиницею рибосоми. В результаті відбувається помилкове зчитування інформації з РНК і утворюються неповноцінні білки, полирибосомы розпадаються і втрачають здатність синтезувати білок. Порушує структуру і функції цитоплазматичних мембран, що викликає загибель мікробної клітини.

Активний відносно Mycobacterium tuberculosis, у т. ч. штамів, стійких до стрептоміцину, ПАСК, ізоніазиду та інших протитуберкульозних засобів, крім виомицина і капреоміцину. Діє на більшість грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів (Escherichia coli, індол-позитивні та індол-негативні штами Proteus spp., Salmonella spp., Shigella spp., Haemophilus influenzae, Enterobacter spp., Yersinia spp., Klebsiella pneumoniae, Neisseria gonorhoeae, Neisseria meningitidis, Serratia marcescens, Staphylococcus spp., крім метициллинорезистентных штамів), включаючи мікроорганізми, стійкі до тетрацикліну, еритроміцину, хлорамфеніколу і кислотостійкі бактерії. Менш активний відносно Pseudomonas spp. Не діє на Pseudomonas aeruginosa, Streptococcus spp., анаероби, дріжджові гриби, віруси та найпростіші. Бактерії досить швидко набувають стійкості до канаміцину; для лікування туберкульозу використовується при стійкості збудника до інших протитуберкульозних засобів I та II ряду (за винятком виомицина).

Є дані про ефективність канаміцину при лікуванні холангиогепатита, некротичного ентероколіту новонароджених, гострого простатиту, апендикулярного абсцесу.
Застосування
Інфекційні захворювання, спричинені чутливими збудниками. Парентеральне введення: туберкульоз у поєднанні з іншими протитуберкульозними засобами, інфекції жовчних шляхів, кісток і суглобів, органів дихання (у т. ч. пневмонія, емпієма плеври, абсцес легенів), шкіри і м'яких тканин (у т. ч. інфіковані опіки), сечовивідних шляхів (у т.ч. пієлонефрит, пієліт, цистит), тяжкі гнійно-септичні захворювання (сепсис, менінгіт, перитоніт, септичний ендокардит), післяопераційні інфекції.
Всередину:
деконтамінація кишечнику перед плановими колоректальными операціями (в комбінації з еритроміцином, метронідазолом); інфекції травного ТРАКТУ, спричинені чутливими до канаміцину мікроорганізмами (дизентерія, дизентерийное бактеріоносійство, бактеріальний коліт, ентероколіт); печінкова енцефалопатія і печінкова кома (в якості допоміжного ЛЗ).
Плівки очні: кон'юнктивіт, блефарит, кератит, виразки рогівки.
Протипоказання
Гіперчутливість, в т.ч. до інших аміноглікозидів; неврит VIII пари черепно-мозкових нервів, важка хронічна ниркова недостатність з азотемією і уремію. Канаміцину моносульфат: непрохідність кишечнику.
Обмеження до застосування
Ботулізм, міастенія та паркінсонізм (аміноглікозиди можуть викликати порушення нервово-м'язової передачі, що призводить до подальшого ослаблення скелетної мускулатури), порушення функції печінки і нирок, діти першого місяця життя і недоношені. Канаміцину моносульфат: виразкові ураження кишечника.

Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Під час вагітності застосовувати тільки за життєвими показаннями (адекватних і строго контрольованих досліджень у людини не проведено). Проходить через плацентарний бар'єр, визначається в сироватці крові плода у концентраціях, що становлять 16-50% від концентрацій у сироватці крові матері, визначається також в амніотичній рідині. В експериментах на щурах і кроликах тератогенного ефекту не виявлено. У дослідах на щурах і морських свинках було показано, що при дозах 200 мг/кг/добу канаміцин приводив до порушення слуху у плодів. Має ототоксичну дію на плід.

Категорія дії на плід FDA — D.
На час лікування слід припинити грудне вигодовування. У грудному молоці концентрація становить 18 мкг/мл Може впливати на мікрофлору кишечнику дитини, однак внаслідок низької абсорбції з ШЛУНКОВО-кишкового тракту інших ускладнень у грудних дітей не зареєстровано. Побічні дії
З боку нервової системи і органів чуття: парестезія, судоми, м'язові посмикування, епілептичні напади, головний біль, нейром'язова блокада (м'язова слабкість, утруднення дихання), сонливість, ураження VIII пари черепно-мозкових нервів (шум у вухах, відчуття «закладеності» вуха, зниження слуху, аж до повної глухоти, нестійкість ходи, нескоординованість рухів, запаморочення).
З боку серцево-судинної системи і крові (кровотворення, гемостаз): анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія.
З боку органів ШКТ: нудота, блювання, дисбактеріоз, діарея, синдром мальабсорбції (при тривалому прийомі всередину), порушення функції печінки (підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія).
З боку сечостатевої системи: порушення функції нирок (збільшення/зменшення частоти сечовипускання, циліндрурія, мікрогематурія, альбумінурія, протеїнурія, олігурія).
Алергічні реакції: медикаментозна гарячка, шкірний висип, анафілактичні реакції, астматичні епізоди.
При використанні очних плівок: відчуття стороннього тіла в оці (протягом 3-5 хв), сльозотеча, набряк та гіперемія повік.
Взаємодія
Неприпустимо змішувати канаміцин в одному шприці або одній інфузійній системі з бета-лактамними антибіотиками (пеніциліни, цефалоспорини), а також з гепарином внаслідок фізико-хімічної несумісності. Індометацин, фенілбутазон та інші НПЗЗ, що порушують нирковий кровотік, можуть уповільнювати виведення канаміцину з організму. При одночасному і/або послідовному застосуванні двох або більше аміноглікозидів (неоміцин, стрептоміцин, гентаміцин, мономіцин, тобраміцин, нетилміцин, амікацин) їх антибактеріальну дію послаблюється (конкуренція за один механізм «захоплення» мікробної клітиною), а токсичні ефекти посилюються. Канаміцин можна застосовувати не раніше ніж через 10-12 днів після закінчення лікування цими антибіотиками. Не слід застосовувати одночасно з виомицином, поліміксином B, метоксифлураном, амфотерицином B, ванкоміцином, капреомицином та іншими ото - і нефротоксичними засобами, а також з фуросемідом, етакринової кислотою та іншими діуретиками. При одночасному застосуванні із засобами для інгаляційного наркозу, в т. ч. метоксифлураном, курареподібними препаратами, опіоїдними анальгетиками, магнію сульфатом, поліміксинами для парентерального введення, а також при переливанні великих кількостей крові з цитратными консервантами підсилюється нервово-м'язова блокада. Знижує ефективність антимиастенических препаратів (під час і після лікування канаміцином потрібне коректування доз антимиастенических коштів).
Передозування
Симптоми: нервово-м'язова блокада, аж до зупинки дихання, у дітей грудного віку — пригнічення ЦНС (в'ялість, ступор, кома, глибоке пригнічення дихання).
Лікування: кальцію хлорид в/в, антихолінестеразні засоби (неостигмін п/к), атропін, симптоматична терапія, при необхідності — ШВЛ. Гемодіаліз, перитонеальний діаліз при порушенні функції нирок. Новонародженим проводять обмінне переливання крові.
Спосіб застосування
В/м, в/в крапельно, в порожнині, інгаляційно, місцево.
Канаміцину сульфат. В/м, в/в крапельно, в порожнині, інгаляційно. При туберкульозі: в/м дорослим — 1 г 1 раз на добу щоденно, пацієнтам літнього віку або хворим з нирковою недостатністю — не більше 750 мг/добу; максимальна добова доза 2 р; при інфекціях нетуберкульозної етіології разова доза для дорослих — 0,5 г, добова — 1-1,5 г (по 0,5 г кожні 8-12 год). В/в крапельно, 15 мг/кг/добу (30 хв), максимальна добова доза 1 р. Тривалість лікування при туберкульозі 1 міс і більше, при інфекціях нетуберкульозної етіології 5-7 днів. В порожнині для промивань вводять по 10-50 мл 0,25% водного розчину. При проведенні перитонеального діалізу розчиняють 1-2 г на 500 мл диализирующей рідини. Розчин для ін'єкцій можна використовувати для інгаляцій — по 250 мг 2-4 рази на добу. Внутрішньочеревно, по 500 мг (у вигляді 2,5% розчину).
Канаміцину моносульфат. Всередину, для деконтамінації кишечника — по 0,5 г 4 рази на добу протягом 1-2 діб перед операцією; при печінковій енцефалопатії (допоміжний засіб) — по 2-3 г кожні 6 ч.
Плівки очні. Застосовують 1-2 рази на добу. Плівку за допомогою чистого офтальмологічного пінцета витягують з флакона або пенала і, відтягнувши пальцями вільної руки нижню повіку, закладають її в простір, що утворився між століттям і очним яблуком. Потім повіку відпускають і утримують очей в спокійному (нерухомому) стані протягом 30-60 с для змочування плівки і її переходу в еластичне (м'яке) стан.
Запобіжні заходи
У зв'язку з високою токсичністю та швидким розвитком резистентності мікроорганізмів застосування при інших інфекціях (крім туберкульозу) повинно бути строго обмежено. Новонародженим і недоношеним дітям канаміцин призначають тільки за життєвими показаннями, оскільки функції нирок у них недостатньо розвинені, що може призводити до збільшення T1/2 і прояву токсичної дії. Лікування слід проводити під ретельним лікарським наглядом. При наявності факторів ризику розвитку токсичних ефектів слід регулярно визначати пікові (Cmax) і залишкові (Cmin) концентрації канаміцину в сироватці крові (проводити фармакокінетичний моніторинг). До початку і в процесі лікування слід щотижня контролювати функції слухового нерва (аудіометрія) і нирок (у т. ч. рівень креатиніну та сечовини в крові). При перших ознаках ото - або нефротоксичної дії канаміцин відміняють.
Активність виражають в одиницях дії (ОД); 1 ОД відповідає активності 1 мкг канаміцину А (підстави).
З урахуванням поганого розподілу аміноглікозидів в жировій тканині, у пацієнтів, маса тіла яких перевищує ідеальну не більше ніж на 25%, добову дозу, розраховану на фактичну масу тіла, слід зменшити на 25%. У виснажених хворих дозу збільшують на 25%.