Фармакологічна дія Препарат являє собою імунологічно активну білкову фракцію, що містить широкий спектр антитіл, виділену з плазми крові донорів, перевірених на відсутність антигену і антитіл до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ-1 і ВІЛ-2), вірусу гепатиту С та поверхневого антигену вірусу гепатиту Ст. Активним компонентом препарату є імуноглобулін G, що володіє активністю антитіл різної специфічності. Препарат має також неспецифічної иммунорегуляторной активністю, що проявляється у підвищенні резистентності організму та протизапальній дії. Препарат позбавлений антикомплементарных властивостей. Фармакокінетика При внутрішньовенній інфузії біодоступність становить 100 %. Cmax антитіл в крові зберігається до 14 T1/2 антитіл з організму становить 4-5 тижнів. Препарат проходить крізь плаценту і проникає в грудне молоко. Показання до застосування — лікування тяжких форм бактеріальних і вірусних інфекцій; — лікування післяопераційних ускладнень, які супроводжуються бактеріємією і септикопиемическими станами; — первинний синдром дефіциту антитіл - агамма - і гипогаммаглобулинемия (вроджена форма, період фізіологічного дефіциту у новонароджених); — вторинний синдром дефіциту антитіл; — захворювання крові, наслідки імуносупресивної терапії, синдром набутого імунодефіциту (СНІД), особливо при інфікуванні дітей вірусом імунодефіциту людини. Побічна дія Реакції на введення імуноглобуліну, як правило, відсутні. Місцеві побічні реакції - гіперемія шкіри в місці введення. Протягом перших діб після введення препарату можливі підвищення температури до 37,5°, алергічні реакції аж до анафілактичного шоку. У ряді випадків (менше 1 на 100 призначень) виникають головний біль, запаморочення, диспепсичні явища, абдомінальний біль, артеріальна гіпо - або гіпертензія, тахікардія, ціаноз, задишка. Рідкісні побічні реакції - виражене зниження артеріального тиску, колапс, втрата свідомості, озноб, міалгія. Протипоказання — алергічні реакції або тяжкі системні реакції на препарати крові людини в анамнезі; — у випадках тяжкого сепсису єдиним протипоказанням є анафілактичний шок на препарати крові людини в анамнезі; — імунодефіцит IgA. З обережністю: тяжка серцева недостатність, цукровий діабет, ниркова недостатність, вагітність, період лактації. Застосування препарату при вагітності та годуванні груддю З обережністю при вагітності і в період лактації.
Застосування при порушеннях функції нирок З обережністю при нирковій недостатності. Особливі вказівки Введення імуноглобуліну та профілактичні щеплення. Лікування препаратами імуноглобуліну знижує ефективність вакцинації, тому щеплення проводять не раніше, ніж через 2-3 місяці після введення імуноглобуліну. Особам, страждаючим алергічними захворюваннями (бронхіальна астма, атопічний дерматит, рецидивуюча кропив'янка) або схильним до алергічних реакцій на день введення імуноглобуліну і протягом наступних 8 днів рекомендується призначення антигистаминньгх препаратів. У період загострення алергічного процесу введення препарату здійснюється за висновком алерголога. Особам, страждаючим аутоімунними захворюваннями (хвороби крові, сполучної тканини, нефрит тощо) препарат слід вводити на фоні відповідної терапії. Імуноглобулін проникає в грудне молоко і може сприяти передачі захисних антитіл новонародженому. Тимчасове підвищення антитіл у крові після введення призводить до хибнопозитивних даними аналізу при серологічному дослідженні (реакція Кумбса). Після введення препарату слід спостерігати за станом пацієнта не менше 30 хв. В приміщенні, де вводять препарат, повинні бути засоби протишокової терапії. При розвитку анафілактоїдних реакцій застосовують антигістамінні препарати, глюкокортикостероїди та адреноміметики. При вагітності вводять тільки за суворими показаннями, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Слід дотримуватися рекомендовану швидкість введення. Більш швидке введення може викликати розвиток колаптоїдний реакції. Передозування Випадки передозування препарату не описані. Лікарська взаємодія Терапія імуноглобуліном може поєднуватися з іншими лікарськими засобами, зокрема, антибіотиками. Введення імуноглобулінів може послаблювати (протягом 1,5-3 міс.) дію живих вакцин проти таких вірусних захворювань, як кір, краснуха, епідемічний паротит і вітряна віспа (щеплення вказаними вакцинами слід проводити не раніше, ніж через 3 міс). Після введення великих доз імуноглобуліну його вплив може тривати в окремих випадках до одного року. Не застосовувати одночасно з кальцію глюконатом у грудних дітей.
