Спосіб застосування Дозу встановлюють індивідуально, залежно від віку пацієнта, клінічних проявів захворювання і рівня глікемії натще та через 2 год після їди.
Початкова доза становить 80 мг, середня доза — 160 мг, максимальна доза — 320 мг/
Глидиаб® приймають внутрішньо 2(вранці і ввечері) за 30-60 хв до їди. Показання до застосування — цукровий діабет 2 типу (інсуліннезалежний) у дорослих в поєднанні з дієтотерапією і помірним фізичним навантаженням при неефективності останніх. Протипоказання — цукровий діабет типу 1 (інсулінозалежний);
— діабетичний кетоацидоз;
— діабетична прекома, діабетична кома;
— гіперосмолярна кома;
— тяжка печінкова недостатність;
— ниркова недостатність тяжкого ступеня;
— стани, що вимагають проведення інсулінотерапії, в т. ч. великі хірургічні втручання, великі опіки, травми;
— кишкова непрохідність;
— парез шлунка;
— стани, що супроводжуються порушенням всмоктування їжі, розвитком гіпоглікемії (у т. ч. інфекційні захворювання);
— лейкопенія;
— вагітність;
— період лактації (грудного вигодовування);
— підвищена чутливість до компонентів препарату.
З обережністю (необхідність більш ретельного спостереження та підбору дози) слід призначати Глидиаб® при гарячковому синдромі, алкоголізмі і захворюваннях щитовидної залози (з порушенням її функції). Фармакологічні властивості Гіпоглікемічний препарат для перорального застосування, похідне сульфонілсечовини II покоління. Стимулює секрецію інсуліну бета-клітинами підшлункової залози, потенціює инсулиносекреторное дію глюкози, підвищує чутливість периферичних тканин до інсуліну. Стимулює активність внутрішньоклітинних ферментів м'язової глікогенсинтетазу. Зменшує інтервал від моменту прийому їжі до початку секреції інсуліну. Відновлює ранній пік секреції інсуліну (на відміну від інших похідних сульфонілсечовини, які діють, головним чином, у ході другої фази секреції). Зменшує постпрандиальное підвищення рівня глюкози.
Крім впливу на вуглеводний обмін, покращує мікроциркуляцію: зменшує адгезію та агрегацію тромбоцитів, нормалізує проникність судин, перешкоджає розвитку микротромбоза і атеросклерозу, відновлює процес фізіологічного пристінкового фібринолізу. Покращує мікроциркуляцію. Зменшує чутливість судин до адреналіну.
Уповільнює розвиток діабетичної ретинопатії на непроліферативній стадії.
При діабетичній нефропатії на фоні тривалого застосування відбувається достовірне зниження протеїнурії.
Не призводить до збільшення маси тіла, т. к. діє переважно на ранній пік секреції інсуліну і не викликає гіперінсулінемії; сприяє зниженню маси тіла у здорових пацієнтів при дотриманні відповідної дієти. Фармакокінетика
Всмоктування
При прийомі всередину швидко абсорбується з ШКТ, ступінь абсорбції висока. Після прийому одноразової дози 80 мг Cmax у плазмі крові становить 2.2-8 мкг/мл і досягається приблизно через 4 год; при дозі 40 мг Cmax в плазмі крові становить 2-3 мкг/мл і досягається приблизно через 2-3 ч.
Розподіл
Зв'язування з білками плазми становить 85-97%. Vd — 0.35 л/кг. Css досягається через 2
Метаболізм
Метаболізується в печінці з утворенням 8 метаболітів. Кількість основного метаболіту, що зустрічається в крові, становить 2-3 % від усього кількості прийнятого препарату, він не виявляє гіпоглікемічної дії, однак покращує мікроциркуляцію.
Виведення
T1/2 становить близько 8-20 год.
Виводиться нирками — 70% у вигляді метаболітів. Менше 1% виводиться з сечею в незміненому вигляді; з калом — 12% у вигляді метаболітів.
Вагітність і період лактації Препарат протипоказаний до застосування при вагітності.
При необхідності застосування в період лактації грудне вигодовування слід припинити.
Побічні дії З боку ендокринної системи: гіпоглікемія (при порушенні режиму дозування і неадекватною дієті) — головний біль, відчуття втоми, відчуття голоду, пітливість, різка слабкість, агресивність, тривожність, дратівливість, неуважність, неможливість зосередитися і уповільнена реакція, депресія, порушення зору, афазія, тремор, відчуття безпорадності, сенсорні розлади, запаморочення, втрата самоконтролю, делірій, судоми, гіперсомнія, втрата свідомості, поверхневе дихання, брадикардія.
З боку травної системи: диспепсія (нудота, діарея, відчуття тяжкості в епігастрії), анорексія (вираженість знижується при прийомі препарату під час їжі), порушення функції печінки (холестатична жовтяниця, підвищення активності печінкових трансаміназ).
З боку системи кровотворення: анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія.
Передозування Симптоми: можливий розвиток гіпоглікемії аж до розвитку гіпоглікемічної коми.
Лікування: якщо пацієнт у свідомості, декстрозу (глюкозу) або розчин цукру) призначають всередину. При втраті свідомості вводять в/в 40% розчин декстрози, в/м 1-2 мг глюкагону. Після відновлення свідомості пацієнтові слід дати їжу, багату легкозасвоюваними вуглеводами, щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами Посилення гіпоглікемічної дії препарату Глидиаб® спостерігається при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ (каптоприл, еналаприл), блокаторами гістамінових Н2-рецепторів (циметидин), протигрибковими препаратами (міконазол, флуконазол), НПЗЗ (фенілбутазон, індометацин, диклофенак), фібратами (клофібрат, безафібрат), протитуберкульозними препаратами (етіонамід), саліцилатами, непрямими антикоагулянтами кумаринового ряду, анаболічними стероїдами, бета-адреноблокаторами, циклофосфамідом, хлорамфеніколом, інгібіторами МАО, сульфаніламідами пролонгованої дії, фенфлурамином, флуоксетином, пентоксифиллином, гуанетидином, теофіліном, препаратами, які блокують канальцеву секрецію, резерпіном, бромокриптином, дизопірамідом, піридоксином, алопуринолом, етанолом і етаноловмісними препаратами, а також з іншими гіпоглікемічними препаратами (акарбоза, бігуаніди, інсулін).
Зменшення гіпоглікемічної дії препарату Глидиаб® спостерігається при одночасному застосуванні з барбітуратами, ГЛЮКОКОРТИКОСТЕРОЇДАМИ, симпатоміметиками (епінефрин, клонідин, ритодрин, сальбутамол, тербуталін), з фенітоїном, блокаторами повільних кальцієвих каналів, інгібіторами карбоангідрази (ацетазоламід), з тіазидними діуретиками, хлорталидоном, фуросемідом, триамтереном, з аспарагіназою, баклофеном, даназолом, діазоксидом, ізоніазидом, морфіном, глюкагоном, рифампіцином, гормонами щитовидної залози, солями літію у високих дозах — з нікотиновою кислотою, хлорпромазином, естрогенами та їх містять пероральними контрацептивами.
При взаємодії з етанолом можливий розвиток дисульфирамоподобной реакції.
Глидиаб® підвищує ризик шлуночкової екстрасистолії на фоні прийому серцевих глікозидів.
Бета-адреноблокатори, клонідин, резерпін, гуанетидин здатні маскувати клінічні прояви гіпоглікемії.
Особливі вказівки Лікування проводять у поєднанні з низькокалорійною дієтою з малим вмістом вуглеводів.
Під час лікування слід регулярно контролювати рівень глікемії натще і після прийому їжі.
У разі хірургічних втручань або при декомпенсації діабету необхідно враховувати можливість застосування препаратів інсуліну.
Необхідно попередити пацієнтів про підвищений ризик виникнення гіпоглікемії у випадку прийому етанолу, НПЗЗ і голодуванні. У разі прийому етанолу можливий також розвиток дисульфирамоподобного синдрому (болі в животі, нудота, блювота, головний біль).
Необхідна корекція дози препарату при фізичному або емоційному перенапруженні, зміні режиму харчування.
Особливо чутливі до дії гіпоглікемічних препаратів особи похилого віку; пацієнти, які не отримують збалансованого харчування; ослаблені хворі; пацієнти, які страждають гіпофізарно-надниркової недостатністю.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
На початку лікування, під час підбору дози пацієнтам, схильним до розвитку гіпоглікемії, не рекомендується займатися діяльністю, що вимагає підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберігання Список Б. Препарат слід зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25°C. Термін придатності – 4 роки.
