Фармдія: Протипухлинний засіб, антиметаболит - фторований нуклеотидний аналог відарабін, стійкий до аденозиндезаминазе. Після ряду метаболічних перетворень пригнічує рибонуклеотидредуктазу, ДНК-полімеразу (альфа, дельта і епсилон), ДНК-праймазу і ДНК-лигазу, що веде до порушення синтезу ДНК.
Фармакокінетика: Після в/в введення швидко дефосфорилируется в організмі до нуклеозиду 2-фтор-ара-А. Зв'язок з білками - незначна. Після разової в/в інфузії протягом 30 хв Cmax 2-фтор-ара-А - 3.5-3.7 мкМ, TCmax - до кінця інфузії; після 5 введень Cmax 2-фтор-ара-А - 4.4-4.8 мкМ до кінця інфузії. Після закінчення інфузії виведення відбувається у 3 фази: I фаза з початковим T1/2 - 5 хв, II фаза з T1/2 - 1-2 год і термінальна фаза з T1/2 - близько 20 год. T1/2, плазмовий кліренс і об'єм розподілу не залежать від дози. Після прийому всередину ТСмах 2-фтор-ара-А - 1-2 год, Смах - 20-30% від концентрації, яка визначається до кінця в/в інфузії. Біодоступність - 50-65%. Їжа незначно (менше 10%) збільшує AUC і знижує ТСмах і Смах, не змінює T1/2. Виводиться переважно нирками (40-60% введеної в/в дози). При ХНН знижується кліренс. 2-фтор-ара-А активно транспортується в лейкемічні клітини, де рефосфорилируется до 2-фтор-ара-АМФ і частково до 2-фтор-ара-АДФ і 2-фтор-ара-АТФ (метаболіт, що володіє цитотоксичною активністю). TCmax 2-фтор-ара-АТФ - 4 x? Характеризується значною індивідуальною варіабельністю. Концентрація 2-фтор-ара-АТФ у лейкемічних клітках значно вище, ніж у плазмі. T1/2 2-фтор-ара-АТФ із клітин-мішеней - 15-23 ч.
Показання: B-клітинний хронічний лімфолейкоз, неходжкінська лімфома низького ступеня злоякісності.
Протипоказання: Гіперчутливість, ХНН (КК менше 30 мл/хв), гемолітична анемія, вагітність, період лактації. З обережністю. Гострі інфекційні захворювання вірусної, грибкової та бактеріальної природи, виражене пригнічення функції кісткового мозку (тромбоцитопенія, анемія та/або гранулоцитопенія), імунодефіцит, ослаблені пацієнти, печінкова недостатність, дитячий і літній вік (ефективність і безпека не встановлені).
Дозування: В/в крапельно або струминно, по 25 мг/кв. м поверхні тіла на добу протягом 5 днів кожні 28 днів. Вміст флакона розчиняють у 2 мл води для ін'єкцій. Необхідну дозу набирають у шприц і розводять в 10 мл 0.9% розчину NaCl і вводять в/в струминно або розводять у 100 мл 0.9% розчину NaCl і вводять в/в крапельно протягом 30 хв. Всередину: 40 мг/кв. м поверхні тіла щодня протягом 5 днів кожні 28 днів. Таблетки ковтають цілими, запиваючи водою, натщесерце або одночасно з прийомом їжі. Лікування при хронічному лімфолейкозі продовжують до досягнення максимальної відповіді (повної або часткової ремісії, зазвичай 6 циклів), після чого лікування повинно бути припинено; при неходжкінських лімфомах - до досягнення максимальної відповіді (повної або часткової ремісії). Після досягнення найбільшого ефекту слід розглянути необхідність проведення двох циклів консолідації. У більшості випадків потрібно не більше 8 циклів лікування. При ХНН (КК нижче 30-70 мл/хв) необхідне зниження дози на 50%. Побічна дія: З боку органів кровотворення: пригнічення кістковомозкового кровотворення - нейтропенія, T-лімфопенія, тромбоцитопенія, анемія - найбільше зниження числа нейтрофілів спостерігається в середньому на 13 день (3-25 днів) від початку лікування, тромбоцитів - на 16 день (2-32 день). Т-лімфопенія може призвести до розвитку опортуністичних інфекцій, в т. ч. виникають в результаті реактивації латентних вірусних інфекцій (прогресуюча мультифокальна лейкоэнцефалопатия). Синдром лізису пухлини: гострий біль у боці, гематурія, гіперфосфатемія, гіпокальціємія, метаболічний ацидоз, гіперкаліємія, гіперурикемія, уратная кристалурія, порушення функції нирок. З боку травної системи: стоматит, зниження апетиту, нудота, блювання, діарея, шлунково-кишкові кровотечі (внаслідок тромбоцитопенії), підвищення активності "печінкових" трансаміназ і ферментів підшлункової залози. З боку нервової системи і органів чуття: кома або збудження, епілептиформні напади, сплутаність свідомості, периферична невропатія, порушення зору, неврит зорового нерва, сліпота. З боку сечовидільної системи: геморагічний цистит. Алергічні реакції: шкірний висип, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку дихальної системи: пневмонія, легеневі інфільтрати, пневмоніт, фіброз легенів, що супроводжуються задишкою і кашлем. З боку ССС: СН, аритмії, периферичні набряки. Інші: гарячка, озноб,розвиток інфекцій, нездужання, слабкість, підвищена втомлюваність. Ааутоиммунные реакції (урожающие життя/смертельні): аутоімунна гемолітична анемія, аутоімунна тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, пухирчатка (пемфігус), синдром Еванса.
Передозування: Симптоми: виражена тромбоцитопенія та нейтропенія, необоротні зміни в ЦНС (сліпота, кома, летальний результат). Лікування: симптоматична та підтримуюча терапія. Специфічного антидоту немає. Взаємодія: Несумісний з пентостатином (підвищується ризик легеневої токсичності, летальності). Дипіридамол та ін інгібітори зворотного захоплення аденозину знижують ефективність. Розчин для в/в введення несумісний в одному шприці з ін. розчинами ЛЗ. Особливі вказівки: При проведенні лікування необхідно ретельне спостереження за гематологічної і негематологической (насамперед неврологічної) токсичністю, періодична оцінка показників периферичної крові для виявлення анемії, нейтропенії та тромбоцитопенії, а також контроль КК і креатиніну в сироватці крові. Пацієнтам, які мають потребу в гемотрансфузіях і які отримують або отримували лікування флударабином, слід переливати тільки опромінену кров, щоб уникнути розвитку реакції відторгнення. Повідомлялося про поодинокі випадки посилення зростання наявного раку шкіри під час або після лікування флударабином. Необхідно дотримуватися обережності при лікуванні хворих з ризиком розвитку синдрому лізису пухлини (особливо при великою пухлинною масою). Необхідно ретельне спостереження за появою ознак гемолітичної анемії (зниження Hb та позитивна проба Кумбса). У разі розвитку гемолізу рекомендується припинити лікування. Лікування при гемолітичній анемії - трансфузія опроміненої крові, ГКС. Необхідно дотримуватись обережності при приготуванні розчинів препарату, використовувати гумові рукавички і захисні окуляри, уникати вдихання препарату. У період вагітності медперсонал до роботи з препаратом не повинен допускатися. Розсипаний або залишився препарат слід спалити. При попаданні розчину на шкіру її слід вимити водою з милом, при попаданні в очі - ретельно промити великою кількістю води. Під час лікування, а також протягом 6 місяців після його закінчення слід використовувати контрацептивні ЛЗ для попередження настання вагітності. Під час і після лікування уникати вакцинації живими вакцинами. У період лікування необхідно проводити періодичний контроль картини периферичної крові, концентрації сечової кислоти в плазмі, лабораторних показників функції нирок. Пацієнтам з ризиком розвитку синдрому лізису пухлини вимагається систематичний контроль лікаря, особливо протягом 1 тиж лікування. У дітей безпека та ефективність застосування не встановлені.
