Форма випуску Таблетки пролонгованої дії, вкриті оболонкою Склад 1 таблетка пролонгованої дії, вкрита оболонкою, містить: фелодипін 2,5 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, повідон, пропилгаллат, магнію стеарат, кремній колоїдний безводний, заліза оксид жовтий, заліза оксид червоний, титану діоксид, тальк, пропіленгліколь.
Упаковка 30 шт. Фармакологічна дія Фелодип - блокатор повільних кальцієвих каналів з групи похідних дигідропіридину. Надає гіпотензивну, антиангінальну дію, знижує артеріальний тиск за рахунок зменшення ОПСС. Володіє дозозалежним антиишемическим ефектом. Зменшує розміри інфаркту міокарда, захищає від ускладнень реперфузії. Практично не володіє негативним інотропним ефектом, надає мінімальну дію на провідну систему. Показання - Артеріальна гіпертензія. - Стенокардія (в т.ч. стенокардія Принцметала). Протипоказання - Нестабільна стенокардія. - Гострий інфаркт міокарда і період до 1 міс після перенесеного інфаркту міокарда. - Кардіогенний шок. - Клінічно значущий аортальний стеноз. - Серцева недостатність у стадії декомпенсації. - Виражена артеріальна гіпотензія. - Вагітність. - Лактація (грудне вигодовування). - Дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені). - Підвищена чутливість до препарату або до інших похідних дигідропіридину. З обережністю застосовують препарат при печінковій і/або нирковій недостатності. Спосіб застосування та дози Препарат рекомендують приймати вранці, перед їдою або після легкого сніданку. Таблетки, вкриті оболонкою, не можна розкушувати, ділити чи подрібнювати. Застосування при артеріальній гіпертензії: режим дозування дорослим (в т. ч. особам похилого віку) встановлюють індивідуально. Початкова доза становить 5 мг 1 раз/добу (в період підбору дози рекомендують використовувати таблетки 2.5 мг). При необхідності дозу можна збільшити, середня доза для підтримуючої терапії становить 5-10 мг/добу. Фелодип можна застосовувати у комбінації з бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ або діуретиками , при цьому гіпотензивний ефект посилюється (слід дотримуватися обережності через підвищений ризик виникнення артеріальної гіпотензії ). Застосування у пацієнтів літнього віку або хворих з порушенням функції печінки: початкова доза становить 2.5 мг/сут. Застосування при тяжких порушеннях функції печінки: дозу препарату слід зменшити. Застосування при стабільній стенокардії: дозу встановлюють індивідуально. Початкова доза для дорослих становить 5 мг 1 раз/добу, при необхідності дозу підвищують до 10 мг 1 раз/добу. Максимальна добова доза становить 20 мг 1 раз/добу. Особливі вказівки Фелодип (як і інші вазодилататори) може в окремих випадках викликати значну артеріальну гіпотензію, яка у схильних пацієнтів може призвести до розвитку ішемії міокарда. В даний час немає даних про доцільність застосування препарату в якості вторинної профілактики інфаркту міокарда. Фелодип ефективний і добре переноситься хворими незалежно від статі і віку, а також пацієнтами з бронхіальною астмою і іншими обструктивними захворюваннями легенів, з порушеннями функції нирок, цукровим діабетом, при подагрі, гіперліпідемії, синдромі Рейно, а також після трансплантації легенів. Фелодип не має впливу на концентрацію глюкози в плазмі крові і ліпідний профіль. Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами: пацієнтам, у яких на фоні лікування Фелодипом спостерігаються слабкість, запаморочення, слід відмовитися від керування автотранспортом та роботи, що потребує підвищеної уваги і концентрації. Лікарська взаємодія При одночасному застосуванні з Фелодипом концентрація дигоксину в плазмі підвищується, однак зміна режиму дозування Фелодипа не потрібно. При одночасному застосуванні з інгібіторами цитохрому Р450 (у т. ч. з циметидином, еритроміцином, ітраконазолом, кетоконазолом) метаболізм фелодипіну в печінці сповільнюється, що призводить до підвищення його концентрації в плазмі крові. При одночасному застосуванні з індукторами мікросомальних ферментів печінки (у т. ч. з фенітоїном, карбамазепіном, рифампіцином, барбітуратами) відбувається зменшення концентрації фелодипіну в плазмі крові. НПЗЗ не послаблюють гіпотензивний ефект Фелодипа. Висока ступінь зв'язування фелодипіну з білками плазми не впливає на зв'язування вільних фракцій інших лікарських засобів (у т. ч. варфарину). Бета-адреноблокатори, верапаміл, трициклічні антидепресанти та діуретики посилюють гіпотензивний ефект Фелодипа. Фелодип не слід застосовувати одночасно з грейпфрутовим соком з-за перебуває у ньому флавоноїду, який підвищує біодоступність фелодипіну. Передозування Симптоми: виражена артеріальна гіпотензія, брадикардія. Лікування: проводять симптоматичну терапію. При вираженій артеріальній гіпотензії хворому слід надати горизонтальне положення з піднятими ногами. При брадикардії - в/в введення атропіну в дозі 0.5-1 мг. При необхідності для збільшення об'єму плазми проводять інфузії розчину глюкози, натрію хлориду або декстрану. Препарати з переважною дією на α-адренорецептори призначають при неефективності перерахованих вище заходів.
Умови зберігання Зберігати при температурі від 10 °С до 25 °С у захищеному від світла місці.
