Фармакологічна дія Протипухлинний препарат з групи синтетичних антрациклиновых антибіотиків. Швидко проникає у клітини, локалізується переважно в ядрі. На молекулярному рівні епірубіцин може утворювати комплекс із ДНК шляхом інтеркаляції між основними нуклеотидными парами, що призводить до порушення синтезу ДНК, РНК і білків. Интеркаляция в ДНК є пусковим механізмом розщеплення ДНК під дією топоізомеразу ІІ, призводячи до серйозних порушень у третинній структурі ДНК. Епірубіцин (як і доксорубіцин) може бути залучений у реакції окислювання/відновлення з утворенням високоактивних і високотоксичних вільних радикалів. Показання до застосування препарату ФАРМОРУБИЦИН® ШВИДКОРОЗЧИННИЙ — перехідно-клітинний рак сечового міхура; — рак молочної залози; — рак шлунка і стравоходу; — рак голови і шиї; — первинний гепатоцелюлярний рак; — гострий лейкоз; — недрібноклітинний і дрібноклітинний рак легені; — негоджкінська лімфома; — хвороба Ходжкіна; — множинна мієлома; — рак яєчників; — рак підшлункової залози; — рак передміхурової залози; — рак прямої кишки; — саркома м'яких тканин; — остеосаркома. Режим дозування Препарат застосовують як у якості монотерапії, так і в комбінації з іншими цитостатиками в різних дозах залежно від схеми терапії. При індивідуальному підборі дози слід керуватися даними спеціальної літератури. При в/в введенні як монотерапії рекомендована стандартна доза на цикл для дорослих становить 60-90 мг/м2 кожні 3-4 тижні. Загальна доза препарату у розрахунку на цикл може вводитись як одночасно, так і розділеною на кілька введень протягом 2-3 днів поспіль. Якщо препарат застосовують у комбінації з іншими протипухлинними препаратами, рекомендована доза на цикл повинна бути відповідно знижена. В окремих випадках препарат може використовуватися в більш високих дозах 90-120 мг/м2 одноразово з інтервалом в 3-4 тижні. Повторні введення препарату можливі тільки при зникненні всіх ознак токсичності (особливо гематологічної і з боку ШКТ). Пацієнтам з порушеннями функції нирок і рівнем креатиніну в сироватці крові більше 5 мг/дл слід призначати препарат у знижених дозах. У пацієнтів з порушеннями функції печінки, якщо концентрація білірубіну в сироватці становить 1.2-3 мг/дл або значення АСТ у 2-4 рази перевищує верхню межу норми, введена доза препарату повинна бути знижена на 50% від рекомендованої. Якщо концентрація білірубіну в сироватці більше 3 мг/дл або значення АСТ перевищує ВМН більш, ніж у 4 рази, доза повинна бути зменшена на 75% від рекомендованої. Пацієнтам, які раніше отримували масивну протипухлинну терапію, а також з пухлинною інфільтрацією кісткового мозку рекомендують призначати препарат у більш низьких дозах або збільшувати інтервал між циклами. У пацієнтів літнього віку при проведенні початкової терапії можливо застосування стандартних доз і режимів. Для зменшення ризику розвитку тромбозів і екстравазації Фарморубицин швидкорозчинний рекомендують вводити через трубку системи для в/в інфузії під час краплинного введення 0.9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози. Тривалість інфузії повинна становити від 3 до 20 хв, залежно від дози препарату і обсягу інфузійного розчину. Для лікування поверхневих пухлин сечового міхура рекомендують проводити 8 щотижневих інстиляцій препарату в сечовий міхур у дозі 50 мг (розчинених в 25-50 мл фізіологічного розчину). При появі симптомів місцевої токсичної дії (хімічний цистит, що виявляється дизурією, поліурією, ніктурією, болісним сечовипусканням, гематурією, дискомфортом в ділянці сечового міхура, некрозом стінки сечового міхура) дозу слід знизити до 30 мг. При лікуванні раку сечового міхура in situ в залежності від індивідуальної переносимості, доза препарату може бути збільшена до 80 мг. Для профілактики рецидиву після трансуретральной резекції поверхневих пухлин рекомендують виконувати 4 щотижневі інстиляції по 50 мг з подальшим проведенням 11 щомісячних інстиляцій у тій же дозі. Фарморубицин швидкорозчинний слід инстиллировать через катетер і залишати всередині міхура на 1 год Під час інстиляції пацієнт повинен перевертатися, щоб забезпечити рівномірний вплив розчину на слизову оболонку сечового міхура. Щоб не допустити надмірного розведення препарату сечею, пацієнта слід попередити про необхідність утримуватися від питва протягом 12 год перед інстиляцією. По закінченні процедури інстиляції пацієнт повинен спорожнити сечовий міхур. Особливу увагу слід приділити проблемам, пов'язаним з катетеризацією (у т. ч. при обструкції сечовивідного каналу, зумовленої масивними внутрипузырными пухлинами). При гепатоцеллюлярному ракові для забезпечення інтенсивного місцевого впливу та одночасного зменшення загальної токсичної дії Фарморубицин швидкорозчинний може бути введений внутрішньоартеріально в головну печінкову артерію в дозі 60-90 мг/м2 з інтервалом від 3 тижнів до 3 місяців або в дозі 40-60 мг/м2 з інтервалом у 4 тижні. Побічна дія З боку системи кровотворення: лейкопенія, нейтропенія (звичайно має транзиторний характер, досягаючи найнижчого рівня через 10-14 днів після введення препарату; відновлення картини крові звичайно спостерігається до 21 дня), тромбоцитопенія, анемія. З боку серцево-судинної системи: прояви ранньої (гострої) кардіотоксичності - синусова тахікардія і/або аномалії на ЕКГ (неспецифічні зміни сегмента ST і зубця T), можливо тахіаритмії, включаючи шлуночкову екстрасистолію і шлуночкову тахікардію, а також брадикардія, AV-блокада, блокада ніжок пучка Гіса (ці явища не завжди є прогностичним чинником подальшого розвитку відстроченої кардіотоксичності, рідко бувають клінічно значущими і зазвичай не вимагають відміни терапії препаратом). До проявів пізньої (відстроченої) кардіотоксичності відносять зниження фракції викиду лівого шлуночка і/або розвиток симптомів застійної серцевої недостатності, таких як задишка, набряк легенів, ортостатичний набряк, кардіомегалія і гепатомегалія, олигоурия, асцит, ексудативний плеврит, ритм галопу. Можливі перикардит, міокардит. Найбільш тяжкою формою спричиненої антрациклінами кардіоміопатії є небезпечна для життя застійна серцева недостатність, що обмежує кумулятивну дозу препарату. Можливі тромбоемболічні ускладнення, включаючи емболію легеневої артерії (у ряді випадків з летальним наслідком). З боку травної системи: анорексія, стоматит, нудота, блювання, гіперпігментація слизової оболонки порожнини рота, езофагіт, болі або відчуття печіння в ділянці живота, ерозії шлунка, кровотечі з ШКТ, коліт, діарея; підвищення активності печінкових трансаміназ і рівня білірубіну в сироватці крові. З боку сечовидільної системи: фарбування сечі в червоний колір протягом 1-2 днів після введення препарату; можлива поява гіперурикемії. З боку органу зору: кон'юнктивіт, кератит. З боку ендокринної системи: аменорея (звичайно по закінченні лікування овуляція відновлюється, але можливий розвиток передчасної менопаузи); олігоспермія, азооспермія (у ряді випадків кількість сперматозоїдів відновлюється до нормального рівня, це може відбутися через кілька років після закінчення лікування); припливи жару до лиця. Дерматологічні реакції: алопеція, висипання, свербіж, раптові почервоніння шкіри, гіперпігментація шкіри і нігтів, фотосенсибілізація, гіперчутливість раніше зазнала опромінення шкіри. Інші: нездужання, астенія, пропасниця, озноб, анафілактичні реакції, гострий лімфолейкоз, мієлолейкоз. Місцеві реакції: еритематозна покресленість по ходу вени, в яку проводилася інфузія; потім може виникнути місцевий флебіт або тромбофлебіт; флебосклероз, особливо при повторному введенні в невелику вену. У разі потрапляння препарату В оточуючі тканини можуть виникати місцева болючість, тяжкий целюліт, некроз тканин. Побічні явища, можливі при внутриартериальном введенні: на додаток до системної токсичності - виразка шлунка і дванадцятипалої кишки (імовірно, за рахунок рефлюкса в шлункову артерію); звуження жовчних проток унаслідок спричиненого препаратом склерозуючого холангіту. Протипоказання до застосування препарату ФАРМОРУБИЦИН® ШВИДКОРОЗЧИННИЙ — підвищена чутливість до компонентів препарату та інших антрациклинам або антрацендионам; — вагітність; — лактація (грудне вигодовування). Для в/в введення — виражена мієлосупресія; — виражені порушення функції печінки; — тяжка серцева недостатність; — аритмії; — нещодавно перенесений інфаркт міокарда; — попередня терапія кумулятивними дозами антрациклинов або антрацендионов. Для введення в сечовий міхур — інвазивні пухлини з пенетрацією в стінку сечового міхура; — інфекції сечовивідних шляхів; — запалення сечового міхура. Застосування препарату ФАРМОРУБИЦИН® ШВИДКОРОЗЧИННИЙ при вагітності та годуванні груддю Препарат протипоказаний до застосування при вагітності і в період лактації. Застосування при порушеннях функції печінки Пацієнтам з порушеннями функції печінки дозу препарату встановлюють індивідуально. Якщо концентрація білірубіну в сироватці становить 1.2-3 мг/дл або значення АСТ у 2-4 рази перевищує ВМН, введена доза препарату повинна бути знижена на 50%. Якщо концентрація білірубіну в сироватці більше 3 мг/дл або значення АСТ перевищує ВМН більш, ніж у 4 рази, дозу знижують на 75% від рекомендованої. Протипоказання: виражені порушення функції печінки Застосування при порушеннях функції нирок Пацієнтам з порушеннями функції нирок і рівнем креатиніну в сироватці крові більше 5 мг/дл слід призначати препарат у знижених дозах. Застосування у літніх пацієнтів У пацієнтів літнього віку при проведенні початкової терапії можливо застосування стандартних доз і режимів. Особливі вказівки Фарморубицин швидкорозчинний слід вводити тільки під спостереженням кваліфікованих лікарів, які мають досвід проведення протипухлинної терапії. Для зниження ризику токсичного ураження серця рекомендується до початку і під час терапії Фарморубицином быстрорастворимым проводити регулярний моніторинг його функції, включаючи оцінку фракції викиду лівого шлуночка за даними Ехокг або багатоканальної радіоізотопної ангіографії (МКРА), а також ЕКГ-моніторування. При виявленні ознак хронічної кардіотоксичності застосування препарату негайно припиняють. Гостра кардіотоксичність у більшості випадків має зворотний характер і звичайно не є показанням до відміни препарату. Пізня (відстрочена) токсичність (кардіоміопатія) залежить від сумарної дози, у зв'язку з чим кумулятивну дозу Фарморубицина швидкорозчинного (900-1000 мг/м2) можна перевищувати тільки у виняткових випадках. До факторів ризику кардіотоксичності належать: захворювання серцево-судинної системи (у т.ч. приховані форми), курс променевої терапії області середостіння (проведене в даний момент або попереднє), терапія антрациклінами або антраценедионами в анамнезі, одночасне призначення інших лікарських засобів з негативною інотропною дією. Кардіотоксичні прояви, як правило, розвиваються на фоні терапії або протягом 2 місяців після її закінчення, однак у деяких випадках можуть виникати відстрочені побічні ефекти (через кілька місяців або навіть років після закінчення терапії). До і під час проведення кожного циклу терапії (особливо при застосуванні препарату у високих дозах) необхідно проводити оцінку гематологічних показників (кількість лейкоцитів, тромбоцитів та інших формених елементів крові, вміст гемоглобіну) і печінкових функціональних тестів. При появі перших ознак екстравазації (печіння або болючість у місці ін'єкції) інфузію слід негайно припинити, а потім відновити введення препарату в іншу вену. При необхідності проводять місцеву симптоматичну терапію (у т.ч. пакети з льодом). Фарморубицин швидкорозчинний може викликати гіперурикемію внаслідок швидкого лізису пухлинних клітин, у зв'язку з чим пацієнтам під час терапії необхідно визначати рівень сечової кислоти, калію, кальцію і креатиніну. Для зниження ризику розвитку ускладнень, пов'язаних із синдромом лізису пухлини, і запобігання гіперурикемії слід забезпечити адекватну гідратацію пацієнта, корекцію кислотно-лужної рівноваги (олужнення) і профілактичне призначення алопуринолу. Чоловіки і жінки, які отримують Фарморубицин швидкорозчинний, повинні застосовувати надійні методи контрацепції. При роботі з препаратом необхідно дотримуватися правил поводження з цитотоксичними речовинами. Забруднену препаратом поверхню рекомендують обробляти розведеним розчином гіпохлориту натрію (з вмістом хлору 1%). При випадковому попаданні порошку або розчину на шкіру потрібно негайне промивання водою з милом або розчином бікарбонату натрію, при потраплянні в очі необхідно промити око великою кількістю води протягом 15 хв. Передозування Симптоми: тяжка мієлосупресія (переважно лейкопенія і тромбоцитопенія), токсичні прояви з боку ШКТ (мукозит), гострі ускладнення з боку серця. Лікування: проводять симптоматичну терапію. Антидот до эпирубицину невідомий. Умови відпустки з аптек Препарат відпускається за рецептом. Умови і терміни зберігання Препарат слід зберігати в недоступному для дітей місці при кімнатній температурі (від 15° до 25°C). Термін придатності - 4 роки.
