Торгова назва Дилакса®Міжнародна непатентована назва ЦелекоксибЛікарська форма Капсули 100 мг, 200 мг Склад Одна капсула містить активна речовина - целекоксиб 100 мг або 200 мг, допоміжні речовини: лактози моногідрат, натрію лаурилсульфат, повідон, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, склад оболонки капсули: титану діоксид (Е171), желатин (для дозування 100 мг), склад оболонки капсули: титану діоксид (Е171), желатин, заліза оксид жовтий (Е 172) (для дозування 200 мг).
Опис Капсули розміром №3 з корпусом і кришечкою білого кольору. Вміст капсул – гранульований порошок білого або майже білого кольору (для дозування 100 мг). Капсули розміром №1 з корпусом і кришечкою коричнювато-жовтого кольору. Вміст капсул – гранульований порошок білого або майже білого кольору (для дозування 200 мг).
Фармакотерапевтична група Протизапальні та протиревматичні препарати. Нестероїдні протизапальні препарати. Коксибы. Целекоксиб. Код АТХ М01АН01
Фармакологічні властивості Фармакокінетика При прийомі натщесерце целекоксиб добре всмоктується, досягаючи максимальної концентрації (Cmax) у плазмі крові приблизно через 2-3 години. Cmax в плазмі після прийому 200 мг - 705 нг/мл Абсолютна біодоступність препарату при прийомі внутрішньо становить приблизно 99%. Смах і площа під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC) приблизно пропорційні прийнятій дозі в діапазоні доз до 200 мг 2 рази на добу; при застосуванні препарату в більш високих дозах ступінь підвищення Смах та AUC відбувається менш пропорційно. Прийом целекоксибу разом з жирною їжею збільшує час досягнення Cmax приблизно на 1 – 2 години через уповільнення всмоктування, біодоступність підвищується приблизно на 20%. Зв'язок з білками плазми не залежить від концентрації і становить приблизно 97%, целекоксиб не зв'язується з еритроцитами крові. Препарат проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Целекоксиб метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання, окислення та частково глюкуронирования. Метаболізм в основному протікає за участю цитохрому Р450 СУР2С9. Метаболіти, що виявляються в крові фармакологічно не активні відносно ЦОГ-1 і ЦОГ-2. Целекоксиб у вигляді метаболітів виводиться з калом і сечею (57% і 27%, відповідно), менше 3% прийнятої дози - у незміненому вигляді. При повторному застосуванні період напіввиведення становить 8-12 годин, а кліренс становить приблизно 500 мл/хв. При повторному застосуванні рівноважні концентрації в плазмі досягаються до 5 дня. Варіабельність основних фармакокінетичних параметрів (AUC, Смах, період напіввиведення) становить близько 30%. Середній об'єм розподілу у рівноважному стані становить приблизно 400 к. Особливі групи пацієнтів Літні У пацієнтів старше 65 років відзначається збільшення в 1,5-2 рази середніх значень Смах та AUC целекоксибу, що в більшій мірі обумовлено зміною маси тіла, а не віком (у пацієнтів літнього віку, як правило, спостерігається більш низька середня маса тіла, ніж у осіб більш молодого віку, в силу чого у них при інших рівних умовах досягаються більш високі концентрації целекоксибу). З тієї ж причини у літніх жінок зазвичай відзначається більш висока концентрація препарату в плазмі, ніж у літніх чоловіків. Зазначені особливості фармакокінетики, як правило, не потребують корекції дози. Тим не менш, у літніх пацієнтів з масою тіла нижче 50 кг слід починати лікування з найнижчої рекомендованої дози. Раса У представницької негроїдної раси AUC целекоксибу приблизно на 40% вище, ніж у європейців. Причини та клінічне значення цього факту не відомі, тому їх лікування рекомендується розпочинати з мінімальної рекомендованої дози. Порушення функції печінки Концентрації целекоксибу в плазмі у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (клас А за Child-Pugh) змінюються незначно. У пацієнтів з печінковою недостатністю середньої тяжкості (клас В за Child-Pugh) концентрація целекоксибу в плазмі може збільшуватися майже в 2 рази. Порушення функції нирок У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю зі швидкістю клубочкової фільтрації (СКФ) > 65 мл/хв/1,73м2 і у пацієнтів з СКФ, рівній 35-60 мл/хв/1,73м2, фармакокінетика целекоксибу не змінюється. Не виявлено значного зв'язку між вмістом сироваткового креатиніну (або кліренсом креатиніну) та кліренсом целекоксибу. Передбачається, що наявність тяжкої ниркової недостатності не впливає на кліренс целекоксибу, оскільки основний шлях його виведення - перетворення в печінці в неактивні метаболіти.
Фармакодинаміка Целекоксиб має протизапальну, знеболювальну і жарознижувальну дію, блокуючи утворення запальних простагландинів (Pg) в основному за рахунок інгібування циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). Індукція ЦОГ-2 відбувається у відповідь на запалення і призводить до синтезу і накопичення простагландинів, особливо простагландину Е2, при цьому відбувається посилення проявів запалення (набряк та біль). У терапевтичних дозах Целекоксиб значимо не інгібує циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1) і не чинить впливу на простагландини, які синтезуються в результаті активації ЦОГ-1, а також не впливає на нормальні фізіологічні процеси, пов'язані з ЦОГ-1 і протікають в тканинах, і насамперед у тканинах шлунку, кишечнику та тромбоцитах. Вплив на функцію нирок Целекоксиб знижує виведення з сечею PgE2 і 6-кето-PgF1 (метаболіту простацикліну), але не впливає на сироватковий тромбоксан В2 і виведення з сечею 11-дегідро-тромбоксану В2, метаболіту тромбоксану (обидва - продукти ЦОГ-1). Целекоксиб не викликає зниження швидкості клубочкової фільтрації у літніх пацієнтів та осіб з хронічною нирковою недостатністю, транзиторні знижує виведення натрію. У пацієнтів з артритом спостерігається частота розвитку периферичних набряків, артеріальної гіпертензії та серцевої недостатності порівнянна з такою на тлі прийому неселективних інгібіторів ЦОГ, які мають інгібуючої активності відносно ЦОГ-1 і ЦОГ-2.
Показання до застосування симптоматичне лікування остеоартриту і ревматоїдного артриту купірування симптомів анкілозуючого спондиліту Рішення про призначення селективного інгібітору ЦОГ-2 необхідно приймати на основі оцінки загальних ризиків для кожного пацієнта.
Спосіб застосування та дози Всередину Капсули слід проковтувати цілком, запиваючи водою. Препарат Дилакса® можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Оскільки ризик розвитку серцево-судинних захворювань може зростати в залежності від дози і тривалості прийому целекоксибу, його слід призначати максимально короткими курсами і в найменших ефективних добових дозах. Необхідно періодично оцінювати потребу пацієнта у зменшенні вираженості симптомів захворювання та реакції на терапію, особливо у пацієнтів з остеоартритом. Остеоартрит: звичайна рекомендована добова доза становить 200 мг один раз на день або в два прийоми. У деяких пацієнтів у випадку недостатнього зменшення вираженості симптомів збільшення дози до 200 мг два рази в день може підвищити ефективність препарату. При відсутності підвищення терапевтичного ефекту після двох тижнів лікування, необхідно розглянути інші можливі методи лікування. Ревматоїдний артрит: рекомендована початкова добова доза становить 200 мг у два прийоми. При необхідності прийом можна збільшити до 200 мг два рази в день. При відсутності підвищення терапевтичного ефекту після двох тижнів лікування, необхідно розглянути інші можливі методи лікування. Анкілозуючий спондиліт (хвороба Бехтєрєва): рекомендована добова доза становить 200 мг один раз на день або в два прийоми. У деяких пацієнтів у випадку недостатнього зменшення вираженості симптомів, підвищення дози до 400 мг один раз в день, або розділена на два прийоми може підвищити ефективність препарату. При відсутності підвищення терапевтичного ефекту після двох тижнів лікування, необхідно розглянути інші можливі методи лікування. Максимальна рекомендована добова доза при тривалому прийомі для всіх показань - 400 мг. У пацієнтів літнього віку (> 65 років): як і у дорослих молодого віку, початкова рекомендована доза становить 200 мг на день. Потім, при необхідності, її можна збільшити до 200 мг два рази в день. Препарат слід приймати з обережністю пацієнтам літнього віку з масою тіла менше 50 кг Пацієнти з печінковою недостатністю: у пацієнтів з діагностованою печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості з вмістом альбуміну в сироватці 25-35 г/л лікування слід розпочати з половини рекомендованої дози. Досвід застосування обмежується хворими на цироз печінки. Пацієнти з нирковою недостатністю: Досвід застосування целекоксибу у пацієнтів із середньою і помірною ступенем ниркової недостатності обмежений, тому таким пацієнтам застосовувати препарат слід з обережністю. Діти: целекоксиб не показаний для застосування у дітей. Зниження метаболізму CYP2C9: целекоксиб слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із відомим чи очікуваним зниженням активності CYP2C9 залежно від генотипування або попереднього анамнезу/досвіду застосування інших субстратів СУР2С9, оскільки підвищується ризик розвитку дозозалежних побічних ефектів. У таких пацієнтів розглядається зниження дози до половини найнижчої рекомендованої дози.
Побічні дії Дуже часто (≥ 1/10): артеріальна гіпертензія Часто ( >1% , <10%): синусит, інфекції верхніх відділів дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів загострення алергічних реакцій безсоння запаморочення, гіпертонія інфаркт міокарда фарингіт, риніт, кашель, диспное біль у животі, діарея, диспепсія, метеоризм, блювання, дисфагія висип, свербіж грипоподібні симптоми, периферичний набряк/затримка рідини в організмі Нечасто (>0,1% , <1%): анемія гіперкаліємія занепокоєння, депресія, втома парестезія, сонливість, церебральний інфаркт нечіткість зору шум у вухах, гіпоакузія серцева недостатність, прискорене серцебиття, тахікардія, погіршення перебігу артеріальної гіпертензії запор, відрижка, гастрит, стоматит, загострення запальних захворювань шлунково-кишкового тракту порушення функції печінки, підвищення рівня АЛТ і АСТ кропив'янка судоми в нижніх кінцівках підвищення рівня креатиніну, азоту сечовини в крові Рідко (>0,01% , <0,1%): лейкопенія, тромбоцитопенія сплутаність свідомості атаксія, зміна смаку виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, виразка стравоходу, виразка кишечнику, езофагіт, мелена, панкреатит підвищення рівнів ферментів печінки алопеція, фоточутливість Крім того, у ході досліджень профілактики утворення поліпів з участю пацієнтів, які застосовували целекоксиб у дозі 400 мг на день у 2-х клінічних дослідженнях тривалістю до 3-х років (дослідження APC та PreSAP), відзначалися наступні раніше невідомі побічні реакції: Часто: стенокардія, синдром подразненого кишечника, нефролітіаз, підвищення рівня креатиніну в крові, доброякісна гіперплазія передміхурової залози, збільшення маси тіла; Нечасто: інфекції, викликані бактеріями роду Helicobacter, оперізувальний лишай, бешиха, бронхопневмонія, лабіринтит, інфекції ясен, ліпома, плаваючі помутніння скловидного тіла, кон'юнктивальні геморагії, тромбоз глибоких вен, дисфонія, гемороїдальні кровотечі, часті позиви до дефекації, виразки слизової оболонки ротової порожнини, алергічний дерматит, ганглионит, ніктурія, вагінальне кровотеча, болючість молочних залоз, перелом нижньої кінцівки, підвищення рівня натрію в крові Частота нижче наведених побічних реакцій чітко не оцінена (результати постмаркетингових спостережень): панцитопенія серйозні алергічні реакції, анафілактичний шок, анафілаксія галюцинації головний біль, загострення епілепсії, асептичний менінгіт, втрата смакових відчуттів, втрата нюху, фатальні внутрішньочерепні крововиливи кон'юнктивіт, внутрішньоочний крововилив, закупорка судин сітківки (артерій або вен) аритмія прилив крові до обличчя, васкуліт, легенева емболія бронхоспазм нудота, шлунково-кишкові кровотечі, коліт/загострення коліту печінкова недостатність (іноді з летальним наслідком або при якій виникає необхідність трансплантації печінки), фульмінантний гепатит (іноді з летальним наслідком), некроз печінки, гепатит, жовтяниця екхімози, бульозні висипання, ексфоліативний дерматит, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна висипка з еозинофілією і системні симптоми (DRESS) або синдром гіперчутливості, ангіоневротичний набряк, гострий генералізований екзантематозний пустульоз артралгії, міозит гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, гіпонатріємія порушення менструального циклу біль у грудях
Протипоказання підвищена чутливість до целекоксибу або будь-якого іншого допоміжного компонента препарату відома підвищена чутливість до сульфонамідів пептична виразка в стадії загострення або шлунково-кишкова кровотеча бронхіальна астма, гострий риніт, поліпоз носа, ангіоневротичний набряк, кропив'янка або інші алергічні реакції після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), включаючи інші інгібітори ЦОГ-2 вагітність і період лактації тяжка печінкова недостатність (альбумін в сироватці <25г/л або за шкалою Чайлд-П'ю > 10) ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 30мл/хв) запальні захворювання кишечника хронічна серцева недостатність (NYHA II – IV ст.) клінічно підтверджена ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та цереброваскулярні захворювання
Лікарські взаємодії Фармакодинамічні взаємодії У пацієнтів, які отримують варфарин або інші антикоагулянти, дуже важливо контролювати антикоагулянтну активність протягом перших днів застосування целекоксибу або під час зміни його дози, оскільки ця категорія хворих схильна до підвищеного ризику виникнення кровотечі. Тому пацієнтам, які приймають антикоагулянти всередину, слід ретельно контролювати протромбіновий час і міжнародне нормалізоване відношення (МНВ), зокрема протягом перших днів застосування целекоксибу або під час зміни його дози. Повідомлялося про випадки кровотечі, пов'язаного зі збільшенням протромбінового часу, переважно у пацієнтів похилого віку, які одночасно приймають целекоксиб і варфарин, деякі були зі смертельним результатом. НПЗП можуть зменшувати дію діуретиків та гіпотензивних препаратів. При застосуванні комбінації НПЗП, включаючи целекоксиб, з інгібіторами АПФ або антагоністами рецептора ангіотензину II, підвищується ризик розвитку ниркової недостатності, зазвичай оборотної, у деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією, пацієнтів, які отримують діуретики або у хворих літнього віку). Тому препарати в такій комбінації слід застосовувати з обережністю, особливо у пацієнтів літнього віку. Пацієнти повинні отримувати адекватну гідратацію, а також слід ретельно контролювати функцію нирок після початку комбінованої терапії та періодично проводити повторний контроль. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією I і II стадії, яка контролюється за допомогою лізиноприлу, застосування целекоксибу у дозі 200 мг 2 рази в день, не призводило до клінічно значимого підвищення середнього добового показника діастолічного або систолічного артеріального тиску порівняно з плацебо, протягом 24-годинного амбулаторного моніторингу артеріального тиску. Відомо, що одночасне застосування НПЗП та циклоспорину або такролімусу посилює нефротоксичну дію циклоспорину та такролімусу. При комбінованій терапії целекоксибу та будь-якого з вищезгаданих препаратів необхідно контролювати функцію нирок. Целекоксиб можна застосовувати з низькими дозами ацетилсаліцилової кислоти, але він не замінює її у профілактиці серцево-судинних захворювань. У представлених дослідженнях, як і при застосуванні інших НПЗП, відзначали підвищений ризик утворення виразок або інших ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту при одночасному застосуванні целекоксибу та низьких доз ацетилсаліцилової кислоти, порівняно з монотерапією целекоксибом.
Фармакокінетичні взаємодії Вплив целекоксибу на інші препарати Так як целекоксиб є інгібітором CYP2D6, то протягом застосування целекоксибу плазмові концентрації субстрату CYP2D6 декстрометорфану підвищувалися на 136 %. При одночасному застосуванні целекоксибу та препаратів, які є субстратами цього ферменту, можуть підвищуватися їх плазмові концентрації. Прикладами препаратів, які метаболізуються за допомогою CYP2D6, є антидепресанти (трициклічні та СІЗЗС), нейролептики, протиаритмічні засоби і т. д. На початку застосування целекоксибу, при підвищенні дози або при припиненні лікування може знадобитися зниження дози субстратів CYP2D6, що підбираються індивідуально. Встановлено, що целекоксиб також здатний інгібувати катализированный метаболізм CYP2C19. Прикладами препаратів, які метаболізуються за допомогою CYP2C19, є діазепам, циталопрам та іміпрамін. Целекоксиб не виявляв клінічно значущого впливу на фармакокінетику пероральних контрацептивів (1 мг норэтистерона/35 мікрограмів етинілестрадіолу). Целекоксиб не чинить клінічно значущого впливу на фармакокінетику толбутаміду (субстрат CYP2C9) або глібенкламіду. У пацієнтів з ревматоїдним артритом целекоксиб не показав статистично значущого впливу на фармакокінетику (плазмовий і нирковий кліренс) метотрексату (у дозі для лікування ревматичних захворювань). Однак, при їх комбінованому застосуванні слід проводити належний моніторинг токсичності, пов'язаної із застосуванням метотрексату. Одночасне застосування целекоксибу у дозі 200 мг 2 рази в день і препаратів літію в дозі 450 мг 2 рази в день, призводило до підвищення значення Cmax літію в середньому на 16%, а значення AUC — на 18%. Тому, на початку терапії целекоксибом або при її скасування за станом пацієнтів, які отримують препарати літію, необхідний постійний контроль. Вплив інших препаратів на целекоксиб У пацієнтів з низьким рівнем метаболізму CYP2C9 та підвищеної системною експозицією целекоксибу, одночасне застосування інгібіторів CYP2C9 може призвести до подальшого підвищення експозиції целекоксибу. У пацієнтів з низьким рівнем метаболізму CYP2C9 не слід застосовувати подібні комбінації. Оскільки целекоксиб, головним чином, метаболізується за допомогою CYP2C9, пацієнтам, які застосовують флуконазол, слід призначати половину рекомендованої дози. Одночасне застосування одноразової дози целекоксибу та флуконазолу 200 мг, сильнодіючого інгібітора CYP2C9, один раз на добу, призводило до підвищення значення Cmax целекоксибу в середньому на 60%, а значення AUC — на 130%. Одночасне застосування індукторів CYP2C9, таких як рифампіцин, карбамазепін і барбітурати, може зменшити плазмові концентрації целекоксибу. Впливу кетоконазолу або антацидних засобів на фармакокінетику целекоксибу не спостерігалося.
Особливі вказівки У пацієнтів, що приймали целекоксиб, спостерігалися випадки ураження верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорація, виразки або кровотечі), деякі приводили до летального результату. Рекомендовано з обережністю застосовувати препарат у пацієнтів, які приймають НПЗП, оскільки вони мають найвищий ризик розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту: це пацієнти похилого віку, ті, хто одночасно застосовує інші НПЗП або ацетилсаліцилову кислоту або пацієнти із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, такі як виразки і кровотечі з ШКТ. Відзначається подальше підвищення ризику виникнення побічних ефектів целекоксибу з боку шлунково-кишкового тракту (утворення виразок у шлунково-кишковому тракті або інші ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту) при одночасному застосуванні целекоксибу з ацетилсаліциловою кислотою (навіть у низьких дозах). Значуща відмінність безпеки застосування селективних інгібіторів ЦОГ-2, ацетилсаліцилова кислота порівняно з НПЗП ацетилсаліцилова кислота у відношенні ШКТ не виявлено. Не слід одночасно застосовувати целекоксиб і неаспириновые НПЗП. У пацієнтів зі спорадичними аденоматозными поліпами, які отримували целекоксиб у дозі 200 мг два рази на день і 400 мг два рази в день, відзначали збільшення числа серйозних серцево-судинних подій, в основному інфаркту міокарда, порівняно з плацебо. Оскільки ризики розвитку серцево-судинних захворювань можуть зростати в залежності від дози і тривалості прийому целекоксибу слід призначати максимально короткі курси терапії та мінімальні ефективні добові дози. Слід періодично оцінювати потребу пацієнта у зменшення прояву симптомів та реакцію на терапію, особливо у пацієнтів з остеоартритом. Пацієнтів з наявністю значних факторів ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) лікувати целекоксибом необхідно тільки після ретельного огляду. Селективні інгібітори ЦОГ-2 не є заміною ацетилсаліцилової кислоти при профілактиці серцево-судинних тромбоемболічних захворювань, оскільки вони не мають антиагрегантным властивістю. Тому не слід припиняти антиагрегантну терапію. Як і при прийомі інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, у пацієнтів, які приймають целекоксиб, можуть відзначатися затримка рідини в організмі та набряки. Тому целекоксиб слід застосовувати з обережністю хворим з серцевою недостатністю в анамнезі, дисфункцією лівого шлуночка або артеріальною гіпертензією, а також пацієнтам з набряками будь-якої іншої етіології, так як інгібування простагландинів може призвести до порушення функції нирок та затримки рідини в організмі. З обережністю необхідно приймати пацієнтам, які перебувають на терапії діуретиками або в групі ризику розвитку гіповолемії. Як і всі НПЗП, целекоксиб може призвести до розвитку нової артеріальної гіпертензії або погіршення попередньою артеріальною гіпертензії, кожний з яких може сприяти зростанню частоти виникнення серцево-судинних ускладнень. Тому на початку терапії целекоксибом і протягом усього курсу лікування, слід постійно контролювати артеріальний тиск. Порушена функція нирок чи печінки і особливо дисфункція серця, в більшості випадків відзначалися у пацієнтів літнього віку, тому вони повинні перебувати під постійним медичним наглядом. НПЗП, включаючи целекоксиб, може справляти токсичний вплив на нирки. Відзначено, що целекоксиб впливав на нирки так само, як і інші препарати порівняння - НПЗП. Пацієнти з порушеною функцією нирок, серцевою недостатністю, дисфункцією печінки, ті, хто брав діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II та хворі літнього віку належать до групи підвищеного ризику розвитку ниркової токсичності. При застосуванні целекоксибу стан таких пацієнтів слід постійно контролювати. При застосуванні целекоксибу повідомлялося про окремі випадки тяжких печінкових реакцій, включаючи фульминатный гепатит (деякі випадки з летальним наслідком), некроз печінки та печінкову недостатність (деякі випадки з летальним результатом або такі, що потребували трансплантації печінки). Серед випадків, про які повідомлялося раніше, більшість важких побічних реакцій з боку печінки розвивалися протягом одного місяця після початку застосування препарату целекоксиб. Якщо під час лікування у пацієнта порушується функція будь-якої системи органів, зазначених вище, слід прийняти відповідні заходи та розглянути можливість припинення лікування целекоксибом. Целекоксиб пригнічує CYP2D6. Може знадобитися зниження дози препаратів, які метаболізуються за допомогою CYP2D6, хоча целекоксиб не є потужним інгібітором цього ферменту. Пацієнтам зі зниженим рівнем метаболізму CYP2C9 слід з обережністю призначати целекоксиб. Є поодинокі повідомлення про серйозні реакції з боку шкіри, деякі з них з летальним результатом, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Пацієнти перебувають у групі високого ризику розвитку цих реакцій на початку курсу терапії (виникнення таких реакцій у більшості випадків відзначали протягом першого місяця терапії). У пацієнтів, які отримували целекоксиб, повідомлялося про розвиток серйозних реакцій гіперчутливості (включаючи анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк та медикаментозну висип з еозинофілією та системними симптомами (DRESS або синдром гіперчутливості)). Пацієнти з алергією до сульфонамідів або з алергічними реакціями на будь-який інший препарат в анамнезі мають високий ризик розвитку серйозних побічних реакцій з боку шкіри або реакцій гіперчутливості. При перших проявах висипу на шкірі, слизових оболонках або інших реакціях гіперчутливості застосування целекоксибу слід припинити. Целекоксиб може маскувати гарячку та інші ознаки запалення. У пацієнтів з супутньою терапією варфарином, спостерігалися випадки серйозної кровотечі. Целекоксиб разом з варфарином або іншими антикоагулянтами для перорального застосування слід приймати з обережністю (див. розділ «Лікарські взаємодії»). Дилакса® містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями непереносимості галактози, недостатністю лактази Лаппа і мальабсорбції глюкози-галактози не можна застосовувати цей препарат. Особливості впливу лікарського засобу на здатність керувати транспортним засобом та іншими потенційно небезпечними механізмами Пацієнти, які приймають препарат Дилакса®, у яких є запаморочення, вертиго або сонливість, повинні утримуватися від керування чи управління механізмами.
Передозування Симптоми: слабкість, сонливість, нудота, блювання, біль в епігастральній області, які зазвичай проходять. Може виникнути шлунково-кишкова кровотеча, так само дуже рідко можуть виникнути підвищення артеріального тиску, гостра ниркова недостатність, дихальна недостатність і кома. Лікування: при підозрі на передозування необхідно викликати блювання, призначити активоване вугілля та забезпечити проведення відповідної підтримуючої терапії. Діаліз не є ефективним методом виведення препарату з крові, з-за високої ступеня зв'язування препарату з білком.
Форма випуску та упаковка По 10 капсул поміщають в контурну ячейковую упаковку з плівки полівінілхлоридної і фольги алюмінієвої. По 1, 2 або 3 контурні чарункові упаковки разом з інструкцією для медичного застосування на державному та російською мовами поміщають у пачку із картону.
Умови зберігання Зберігати при температурі не вище 25 ºС. Зберігати в недоступному для дітей місці!
