Фармакологічна дія Ципрофлоксацин - протимікробний препарат широкого спектра дії з групи фторхінолонів. Діє бактерицидно. Препарат інгібує фермент ДНК-гіразу бактерій, внаслідок чого порушуються реплікації ДНК і синтезу клітинних білків бактерій. Ципрофлоксацин діє як на розмножуються мікроорганізми, так і на ті, що перебувають у фазі спокою.
До препарату помірно чутливі Streptococcus pneumoniae, Enterococcus faecalis. До препарату стійкі Corynebacterium spp., Bacteroides fragilis, Pseudomonas cepacia, Pseudomonas maltophilia, Ureaplasma urealyticum, Clostridium difficile, Nocardia asteroides. Дія препарату відносно Treponema pallidum вивчена недостатньо.
Фармакокінетика Розчин для інфузій Після внутрішньовенних інфузій 200 мг або 400 мг ТСмах - 60 хвилин, Cmax - 2.1 мкг/мл і 4.6 мкг/мл, відповідно. Vd - 2-3 л/кг, зв'язок з білками плазми - 20-40%.
Добре розподіляється в тканинах організму (крім тканину, багату жирами, наприклад, нервову тканину). Вміст у тканинах у 2-12 разів вище, ніж у плазмі. Терапевтичні концентрації досягаються в слині, мигдаликах, печінці, жовчному міхурі, жовчі, кишечнику, органах черевної порожнини і малого тазу, матки, насінної рідини, тканини простати, ендометрії, фаллопієвих трубах і яєчниках, нирках і сечовивідних органах, легеневої тканини, бронхіальному секреті, кістковій тканині, м'язах, синовіальної рідини і суглобових хрящах, перитонеальній рідині, шкірі. У спинномозкову рідину проникає в невеликій кількості, де його концентрація при невоспаленных мозкових оболонках становить 6-10% від такої в сироватці крові, а при запалених - 14-37%. Ципрофлоксацин також добре проникає в очну рідину, бронхіальний секрет, плевру, очеревину, лімфу, через плаценту. Концентрація ципрофлоксацину в нейтрофілах крові в 2-7 разів вище, ніж у сироватці. Активність дещо знижується при кислих значеннях рН. Метаболізується в печінці (15-30%) з утворенням малоактивних метаболітів (диэтилципрофлоксацин, сульфоципрофлоксацин, оксоципрофлоксацин, формилципрофлоксацин).
При внутрішньовенному введенні T1/2 - 5-6 годин, при хронічній нирковій недостатності - до 12 годин. Виводиться в основному нирками шляхом тубулярної фільтрації і канальцевої секреції в незміненому вигляді (при внутрішньовенному введенні - 50-70%) і у вигляді метаболітів (при внутрішньовенному введенні - 10%), інша частина - через ШЛУНКОВО-кишкового тракту. Невелика кількість виводиться з грудним молоком. Після внутрішньовенного введення концентрація в сечі протягом перших 2 год після введення майже в 100 разів більше, ніж у сироватці, що значно перевищує МПК для більшості збудників інфекцій сечовивідних шляхів. Нирковий кліренс - 3-5 мл/хв/кг; загальний кліренс - 8-10 мл/хв/кг При хронічній нирковій недостатності (КК вище 20 мл/хв) відсоток виведеного через нирки препарату знижується, але кумуляція в організмі не відбувається внаслідок компенсаторного збільшення метаболізму препарату і виведення з каловими масами. Хворим з тяжкою нирковою недостатністю (КК нижче 20 мл/мін/1.73 кв. м) необхідно призначати половину добової дози.
Показання Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до Ципрофлоксацину мікроорганізмами: дихальних шляхів; вуха, горла і носа; нирок і сечовивідних шляхів; статевих органів; травної системи (в т. ч. рота, зубів, щелеп); жовчного міхура і жовчовивідних шляхів; шкірних покривів, слизових оболонок і м'яких тканин; опорно-рухового апарату. Ципрофлоксацин показаний для лікування сепсису та перитоніту, а також для профілактики і лікування інфекцій у хворих зі зниженим імунітетом (при терапії імунодепресантами).
Протипоказання підвищена чутливість до препарату Ципрофлоксацин; псевдом; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; ембранозный коліт; дитячий вік до 18 років (до завершення процесу формування скелета); вагітність; період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до Ципрофлоксацину або інших препаратів з групи фторхінолонів.
З обережністю слід призначати препарат при вираженому атеросклерозі судин головного мозку, порушеннях мозкового кровообігу, психічні захворювання, судомному синдромі, епілепсії, вираженій нирковій і/або печінковій недостатності, пацієнтам літнього віку. Застосування при вагітності і годуванні грудьми Ципрофлоксацин протипоказаний до застосування при вагітності і в період лактації (грудного вигодовування).
Особливі вказівки При виникненні під час або після лікування Ципрофлоксацином важкої і тривалої діареї слід виключити діагноз псевдомембранозного коліту, який вимагає негайної відміни препарату і призначення відповідного лікування. У період лікування Ципрофлоксацином необхідно забезпечити достатню кількість рідини при дотриманні нормального діурезу. У період лікування Ципрофлоксацином слід уникати контакту з прямими сонячними променями. Хворим з епілепсією, нападами судом в анамнезі, судинними захворюваннями та органічними ураженнями мозку у зв'язку з загрозою розвитку побічних реакцій з боку ЦНС, Ципрофлоксацин слід призначати тільки за життєвими показаннями. При виникненні під час або після лікування Ципрофлоксацином важкої і тривалої діареї слід виключити діагноз псевдомембранозного коліту, який вимагає негайної відміни препарату і призначення відповідного лікування. При виникненні болю в сухожиллях або при появі перших ознак тендовагинита лікування слід припинити у зв'язку з тим, що описані окремі випадки запалення і навіть розриву сухожилля під час лікування фторхінолонами. Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами Пацієнтам, які приймають Ципрофлоксацин, слід дотримуватися обережності при керуванні автомобілем і заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій (особливо при одночасному вживанні алкоголю).
Склад 1 мл розчину для інфузій містить: діюча речовина: ципрофлоксацину гідрохлориду (у перерахуванні на ципрофлоксацин) - 2 мг. Спосіб застосування та дози Препарат слід вводити внутрішньовенно краплинно протягом 30 хвилин (доза 200 мг) і 60 хвилин (доза 400 мг). Розчин для інфузії можна поєднувати з 0.9% розчином натрію хлориду, розчином Рінгера, 5% і 10% розчином декстрози (глюкози), 10% розчином фруктози, а також розчином, що містить 5% розчин декстрози з 0.225% або 0.45% розчином натрію хлориду. Разова доза становить 200 мг, при тяжких інфекціях - 400 мг. Кратність введення - 2 рази/добу; тривалість лікування - 1-2 тижні, при необхідності можливе збільшення курсу лікування. При гострій гонореї препарат призначають внутрішньовенно одноразово в дозі 1000 мг. Для профілактики післяопераційних інфекцій - за 30-60 хвилин до операції внутрішньовенно у дозі 200-400 мг. Хворим з тяжкою нирковою недостатністю (КК необхідно призначати половину добової дози.
Побічні дії З боку травної системи: нудота, діарея, блювання, абдомінальні болі, метеоризм, анорексія, холестатична жовтяниця (особливо у пацієнтів з перенесеними захворюваннями печінки), гепатит, гепатонекроз. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, підвищена стомлюваність, тривожність, тремор, безсоння, "кошмарні" сновидіння, периферична паралгезия (аномалія сприйняття відчуття болю), пітливість, підвищення внутрішньочерепного тиску, тривожність, сплутаність свідомості, депресія, галюцинації, прояви психотичних реакцій (іноді прогресують до станів, у яких пацієнт може заподіяти собі шкоду), мігрень, непритомність, тромбоз церебральних артерій. З боку органів почуттів: порушення смаку та нюху, порушення зору (диплопія, зміна кольоросприйняття), шум у вухах, зниження слуху. З боку серцево-судинної системи: тахікардія, порушення серцевого ритму, зниження артеріального тиску, припливи крові до шкіри обличчя. З боку кровотворної системи: лейкопенія, гранулоцитопенія, анемія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз, тромбоцитоз, гемолітична анемія. З боку лабораторних показників: гіпопротромбінемія, підвищення активності печінкових трансаміназ і ЛФ, гіперкреатинемія, гіпербілірубінемія, гіперглікемія. З боку сечовидільної системи: гематурія, кристалурія (насамперед при лужній сечі і низькому діурезі), гломерулонефрит, дизурія, поліурія, затримка сечі, альбумінурія, уретральні кровотечі, гематурія, зниження азотвиділяючої функції нирок, інтерстиціальний нефрит. З боку кістково-м'язової системи: артралгія, артрит, тендовагініт, розриви сухожиль, міалгія. Алергічні реакції: шкірний свербіж, кропив'янка, утворення пухирів, що супроводжуються кровотечами, папул, що утворюють струпи, лікарська пропасниця, крапкові крововиливи (петехії), набряк обличчя або гортані, задишка, еозинофілія, підвищена світлочутливість, васкуліт, вузлова еритема, ексудативна мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Інші: артралгія, артрит, тендовагініт, розриви сухожиль, загальна слабкість, міалгія, суперінфекції (кандидоз, псевдомембранозний коліт), біль і печіння у місці введення, флебіт.
Лікарська взаємодія Внаслідок зниження активності процесів мікросомального окислення в гепатоцитах, ципрофлоксацин підвищує концентрацію і подовжує період напіввиведення теофіліну та інших ксантинів (наприклад, кофеїну), пероральних гіпоглікемічних препаратів, непрямих антикоагулянтів, сприяє зниженню протромбінового індексу. При одночасному застосуванні з НПЗЗ (за виключенням ацетилсаліцилової кислоти) підвищується ризик розвитку судом. Метоклопрамід прискорює абсорбцію ципрофлоксацину, що призводить до зменшення часу досягнення максимальної концентрації останнього. Спільне призначення урикозуричних препаратів призводить до уповільнення виведення (до 50%) і підвищення плазмової концентрації ципрофлоксацину. При поєднанні з іншими протимікробними препаратами (бета-лактамні антибіотики, аміноглікозиди, кліндаміцин, метронідазол) зазвичай спостерігається синергізм. Тому Ципрофлоксацин може успішно застосовуватися в комбінації з азлоциллином і цефтазидимом при інфекціях, викликаних Pseudomonas spp.; з мезлоциллином, азлоциллином та іншими бета-лактамними антибіотиками - при стрептококових інфекціях; з изоксазолпенициллинами і ванкоміцином - при стафілококових інфекціях; з метронідазолом і кліндаміцином - при анаеробних інфекціях. Ципрофлоксацин підсилює нефротоксичну дію циклоспорину, також відзначається збільшення сироваткового креатиніну, тому у таких пацієнтів необхідний контроль цього показника 2 рази на тиждень. При одночасному прийомі Ципрофлоксацин посилює дію непрямих антикоагулянтів. Фармацевтична взаємодія Інфузійний розчин препарату фармацевтично несумісний з усіма інфузійними розчинами і препаратами, які фізико-хімічно нестійкі при кислому середовищі (рН інфузійного розчину ципрофлоксацину - 3.5-4.6). Не можна змішувати розчин для в/в введення з розчинами, що мають рН більше 7.
Передозування Лікування: специфічний антидот невідомий. Необхідно ретельно контролювати стан хворого, зробити промивання шлунка, провести звичайні заходи невідкладної допомоги, забезпечити достатнє надходження рідини. За допомогою гемо - або перитонеального діалізу може бути виведена лише незначна (менше 10%) кількість препарату.
Умови зберігання Зберігати в захищеному від світла місці при температурі від 5° с до 20°С у місцях, недоступних для дітей
