Бісопролол - селективний бета1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Як і для інших бета1-адреноблокаторів, механізм дії при артеріальній гіпертензії неясний. Разом з тим, відомо, що бісопролол знижує активність реніну в плазмі крові, зменшує потребу міокарда в кисні, урежает ЧСС. Надає гіпотензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію. Блокуючи в невисоких дозах β1-адренорецептори серця, зменшує стимулированное катехоламінами утворення цАМФ з АТФ, знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, пригнічує всі функції серця, знижує АV-провідність і збудливість. При перевищенні терапевтичної дози надає бета2-адреноблокуючу дію. ОПСС на початку застосування препарату у перші 24 год, збільшується (в результаті реципрокного зростання активності α-адренорецепторів та усунення стимуляції β2-адренорецепторів), яке через 1-3 доби повертається до вихідного значення, а при тривалому застосуванні - знижується. Антигіпертензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності симпатоадреналової системи (має більше значення для хворих з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження артеріального тиску і впливом на ЦНС. При артеріальній гіпертензії ефект настає через 2-5 днів, стабільна дія відмічається через 1-2 міс. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні в результаті зниження скоротливості та інших функцій міокарда, подовженням діастоли, поліпшенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку і збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищувати потребу в кисні, особливо у хворих з хронічною серцевою недостатністю. При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, виявляє менш виражений вплив на органи, що містять β2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки), і на вуглеводний обмін. Не викликає затримки іонів натрію в організмі; вираженість атерогенного дії не відрізняється від дії пропранололу. Фармакокінетика
Всмоктування Бісопролол майже повністю всмоктується з ШКТ, прийом їжі не впливає на абсорбцію. Біодоступність - близько 90%. Тмах в плазмі крові - 2-4 год після прийому всередину. Розподіл і метаболізм Зв'язування з білками плазми крові - 26-33%. Метаболізується в печінці, метаболіти бісопрололу не володіють фармакологічною активністю. Проникність через ГЕБ і плацентарний бар'єр-низька, у невеликих кількостях виділяється з грудним молоком. Виведення T1/2 становить 9-12 год, що робить можливим застосування препарату 1 раз/ Виводиться нирками (50% у незміненому вигляді), менше 2% - через кишечник. Показання до застосування препарату БІОЛ®
— артеріальна гіпертензія; — ІХС: профілактика нападів стабільної стенокардії; — хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії). Режим дозування
Препарат Біол® приймають внутрішньо, вранці натщесерце, 1 раз/і з невеликою кількістю рідини, вранці до сніданку, під час або після нього. Таблетки не слід розжовувати або розтирати в порошок. У всіх випадках режим прийому та дозу підбирає лікар кожному хворому індивідуально, зокрема, враховуючи ЧСС і стан пацієнта. Артеріальна гіпертензія та ІХС При артеріальній гіпертензії та ІХС препарат Біол® застосовують по 5 мг 1 раз/ При необхідності дозу збільшують до 10 мг 1 раз/ При лікуванні артеріальної гіпертензії та стенокардії максимальна добова доза становить 20 мг 1 раз/ Хронічна серцева недостатність (ХСН) Початок лікування ХСН препаратом Біол® вимагає обов'язкового проведення спеціальної фази титрування та регулярного лікарського контролю. Попередньою умовою для лікування препаратом Біол® є стабільна ХСН без ознак загострення. Лікування ХСН препаратом Біол® починається у відповідності з наступною схемою титрування. При цьому може знадобитися індивідуальна адаптація в залежності від того, наскільки добре пацієнт переносить призначену дозу, тобто дозу можна збільшувати тільки в тому випадку, якщо попередня доза добре переносилася. Для забезпечення відповідного процесу титрування на початкових стадіях лікування рекомендується застосовувати препарат у менших дозах. Рекомендована початкова доза-1.25 мг (1/4 таблетки по 5 мг) 1 раз/ В залежності від індивідуальної переносимості дозу слід поступово підвищувати до 2.5 мг (1/2 таблетки по 5 мг), 3.75 мг (3/4 таблетки по 5 мг), 5 мг (1 таблетки по 5 мг або 1/2 таблетки по 10 мг), 7.5 мг (3/4 таблетки по 10 мг) і 10 мг 1 раз/ з інтервалом не менше 2-х або більше тижнів. Якщо збільшення дози препарату погано переноситься пацієнтом, можливе зниження дози. Максимальна добова доза при лікуванні ХСН становить 10 мг 1 раз/ Під час титрування рекомендується регулярний контроль АТ, ЧСС та симптомів наростання вираженості ХСН. Посилення симптомів ХСН можливе вже з першого дня застосування препарату. Під час фази титрування або після неї може виникнути тимчасове погіршення перебігу ХСН, артеріальна гіпотензія або брадикардія. У цьому випадку рекомендується, насамперед, звернути увагу на підбір дози супутньої стандартної терапії. Також може знадобитися тимчасове зниження дози препарату Біол® по 5 мг або відміна лікування. Після стабілізації стану пацієнта слід провести повторне титрування дози, або продовжити лікування. Порушення функції нирок або печінки Порушення функції печінки або нирок легкого або помірного ступеню зазвичай не потребує коригування дози. При виражених порушеннях функції нирок (КК менше 20 мл/хв) та у пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки максимальна добова доза становить 10 мг. Збільшення дози у таких хворих повинно здійснюватися з особливою обережністю. Пацієнтам літнього віку корекції дози не потрібно. До теперішнього часу недостатньо даних щодо застосування препарату Біол® по 5 мг у пацієнтів з ХСН, поєднаної з цукровим діабетом 1 типу, вираженими порушеннями функції нирок і/або печінки, рестриктивної кардіоміопатією, вадами серця або гемодинамічно обумовлених пороком серця. Також досі не було отримано достатніх даних щодо пацієнтів з ХСН з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців. Побічна дія
Частота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно наступного (класифікація ВООЗ): дуже часто (≥ 10%); часто (≥1%, але <10%); нечасто (≥ 0.1%, але <1%); рідко (≥ 0.01%, але < 0.1%); дуже рідко (< 0.01%, включаючи окремі повідомлення). З боку серцево-судинної системи: дуже часто - уражень ЧСС (брадикардія, особливо у пацієнтів з ХСН), відчуття серцебиття; часто - виражене зниження артеріального тиску (особливо у пацієнтів з ХСН), прояви ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, відчуття холоду в кінцівках (парестезії); нечасто - порушення AV-провідності (аж до розвитку повної поперечної блокади і зупинки серця), аритмії, ортостатична гіпотензія, посилення перебігу ХСН з розвитком периферичних набряків (набряклість щиколоток, стоп; задишка), біль у грудях. З боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль, астенія, підвищена стомлюваність, порушення сну, депресія, неспокій; рідко - сплутаність свідомості або короткочасна втрата пам'яті, кошмарні сновидіння, галюцинації, міастенія, тремор, судоми м'язів. Зазвичай ці явища носять легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів після початку лікування. З боку органів чуття: рідко - порушення зору, зменшення сльозовиділення (слід враховувати при носінні контактних лінз), шум у вухах, зниження слуху, біль у вусі; дуже рідко - сухість і болючість очей, кон'юнктивіт, порушення смаку. З боку дихальної системи: нечасто - бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів; рідко - алергічний риніт; закладеність носа. З боку травної системи: часто - нудота, блювання, діарея, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота, біль у животі; рідко - гепатит, підвищення активності ферментів печінки (АЛТ, АСТ), підвищення концентрації білірубіну, зміна смаку. З боку кістково-м'язової системи: нечасто - артралгія, біль у спині. З боку сечостатевої системи: дуже рідко - порушення потенції, ослаблення лібідо. З боку лабораторних показників: рідко - підвищення концентрації тригліцеридів у крові; в окремих випадках - тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія. Алергічні реакції: рідко - шкірний свербіж, висип, кропив'янка. З боку шкірних покривів: рідко - посилення потовиділення, гіперемія шкіри, висип, псоріазоподібні шкірні реакції; дуже рідко - алопеція, бета-адреноблокатори можуть загострювати перебіг псоріазу. Інші: синдром "відміни" (почастішання нападів стенокардії, підвищення АТ). Протипоказання до застосування препарату БІОЛ®
— гостра серцева недостатність та хронічна серцева недостатність в стадії декомпенсації, яка вимагає проведення інотропної терапії; — кардіогенний шок; — колапс; — AV-блокада II і III ступеня (без кардіостимулятора); — синоатріальна блокада; — синдром слабкості синусового вузла; — брадикардія (ЧСС до початку лікування менше 50 уд./хв); — виражена артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт. ст.); — кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності); — тяжкі форми бронхіальної астми і ХОЗЛ в анамнезі; — виражені порушення периферичного кровообігу; — синдром Рейно; — метаболічний ацидоз; — феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); — супутнє застосування флоктафенина і сультоприда; — вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені); — підвищена чутливість до компонентів препарату та до інших бета-адреноблокаторами. З обережністю: — проведення десенсибілізуючої терапії; — гіпертиреоз; — цукровий діабет 1 типу, цукровий діабет зі значними коливаннями концентрації глюкози в крові; — виражена ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв); — виражені порушення функції печінки; — псоріаз; — AV-блокада I ступеня; — стенокардія Принцметала; — рестриктивна кардіоміопатія; — вроджені вади серця або порок клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями; — хронічна серцева недостатність з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців; — депресія (у т. ч. в анамнезі); — феохромоцитома (обов'язково одночасне використання альфа-адреноблокаторів); — сувора дієта.
Застосування препарату БІОЛ® при вагітності та годуванні груддю
Бісопролол не чинить прямої цитотоксичної, мутагенної та тератогенної дії, але має фармакологічними ефектами, які можуть чинити шкідливий вплив на перебіг вагітності та/або на плід чи на новонародженого. Зазвичай бета-адреноблокатори знижують плацентарну перфузію, що веде до уповільнення росту плода, внутрішньоутробної загибелі плода, викиднів або передчасних пологів. У плоду і новонародженої дитини можуть виникнути патологічні реакції, такі як внутрішньоутробна затримка розвитку, гіпоглікемія, брадикардія. Препарат Біол® не слід застосовувати при вагітності застосування можливо в тому випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та/або дитини. У тому разі, коли лікування препаратом Біол® розглядається в якості необхідного, слід відстежувати кровотік у плаценті та матці, а також спостерігати за ростом і розвитком майбутньої дитини, і в разі появи небажаних явищ у відношенні вагітності та/або плода, приймати альтернативні методи терапії. Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії, як правило, виникають протягом перших 3 днів життя. Даних про проникнення бісопрололу в грудне молоко немає. Тому застосування препарату Біол® не рекомендується жінкам у період годування груддю. При необхідності застосування препарату в період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити.
Застосування при порушеннях функції печінки
З обережністю призначають препарат при печінковій недостатності.
Застосування при порушеннях функції нирок
З обережністю призначають препарат при нирковій недостатності. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 20 мл/хв) або з вираженими порушеннями функції печінки максимальна добова доза не повинна перевищувати 10 мг.
Особливі вказівки
Не слід різко переривати лікування препаратом Біол® з-за небезпеки розвитку важких аритмій і інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу на 25% кожні 3-4 дні. Контроль за станом пацієнтів, які приймають препарат Біол®, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ (на початку лікування - щодня, потім 1 раз на 3-4 міс), проведення ЕКГ, визначення концентрації глюкози крові у пацієнтів з цукровим діабетом (1 раз на 4-5 міс.) У пацієнтів літнього рекомендується контролювати функцію нирок (1 раз на 4-5 місяців). Слід навчити хворого методикою підрахунку ЧСС і проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд./хв. У разі виявлення у пацієнтів похилого віку наростаючої брадикардії (ЧСС менше 50 уд./хв.), вираженого зниження АТ (систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.), AV-блокади, необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у хворих з обтяженим бронхолегеневої анамнезом. Пацієнтам, які користуються контактними лінзами, слід враховувати, що на тлі лікування можливе зменшення продукції слізної рідини. При застосуванні препарату Біол® у пацієнтів з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнута ефективна блокада альфа-адренорецепторів). При гіпертиреозі бісопролол може маскувати певні клінічні ознаки гіпертиреозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна препарату у пацієнтів з гіпертиреозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику. При цукровому діабеті бісопролол може маскувати тахікардію, викликану гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального рівня. При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинений лише через декілька днів після відміни препарату Біол®. Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості і відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину на тлі обтяженого алергологічного анамнезу. У разі необхідності проведення хірургічного втручання, відміну препарату проводять за 48 год до початку загальної анестезії. Якщо пацієнт прийняв препарат перед хірургічним втручанням, йому слід підібрати препарат для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією. Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути в/в введенням атропіну (1-2 мг). Лікарські засоби, що знижують запаси катехоламінів (у т. ч. резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому пацієнти, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря на предмет виявлення вираженого зниження артеріального тиску або брадикардії. Пацієнтам з бронхоспастическими захворюваннями можна з обережністю призначати кардіоселективні бета- адреноблокатори у випадку непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних засобів. На тлі прийому бета-адреноблокаторів у пацієнтів з супутньою бронхіальною астмою може посилюватися опір дихальних шляхів. При перевищенні дози препарату Біол® у таких пацієнтів виникає небезпека розвитку бронхоспазму. У разі виявлення у пацієнтів наростаючої брадикардії (ЧСС менше 50 уд./хв), вираженого зниження АТ (систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.), AV блокади, необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Рекомендується припинити терапію препаратом Біол® при розвитку депресії. Не можна різко переривати лікування з-за небезпеки розвитку важких аритмій і інфаркту міокарда. Відміну препарату проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів і більше (знижують дозу на 25% в 3-4 дні). Слід відміняти препарат перед дослідженням концентрації в крові і сечі катехоламінів, норметанефрина, ванилинминдальной кислоти; титрів антинуклеарних антитіл. У пацієнтів-курців ефективність бета-адреноблокаторів нижче. Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами У період лікування препаратом Біол® необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. Передозування
Симптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV-блокада, виражене зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність, гіпоглікемія, акроціаноз, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомність, судоми. Лікування: насамперед треба припинити прийом препарату, провести промивання шлунка, слід прийняти адсорбуючі засоби, провести симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії - в/в введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що володіє позитивним хронотропным дією. Іноді може знадобитися тимчасова постановка штучного водія ритму. При вираженому зниженні артеріального тиску - в/в введення плазмозамінних розчинів і вазопресорів. При гіпоглікемії може бути показано в/в введення глюкагону або в/в введення декстрози (глюкози). При AV блокаді: пацієнти повинні знаходитися під постійним наглядом, і отримувати лікування бета-адреноміметиками, такими як епінефрин. У разі необхідності - постановка штучного водія ритму. При загостренні перебігу ХСН - в/в введення діуретиків, препаратів з позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів. При бронхоспазмі - призначення бронходилататоров, в т. ч. бета2-адреноміметиків та/або аминофиллина. Лікарська взаємодія
Антиаритмічні засоби I класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV-провідність і скоротливу здатність міокарда. Антиаритмічні засоби ІІІ класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV-провідності. Дію бета-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, очних крапель для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження АТ, уражень ЧСС). Парасимпатомиметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV-провідності і збільшувати ризик розвитку брадикардії. Одночасне застосування препарату Біол® з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на бета - і альфа-адренорецептори (наприклад, норепінефріну, епінефрин), може посилювати вазоконстрикторного ефекти цих засобів, що виникають за участю α-адренорецепторів, приводячи до підвищення артеріального тиску. Такі взаємодії вірогідні при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик розвитку брадикардії. Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у пацієнтів, які отримували бісопролол. Йодовмісні рентгеноконтрастні діагностичні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, засоби для інгаляційної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії і ймовірність зниження артеріального тиску. Ефективність інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому всередину може змінюватися при лікуванні бісопрололом (маскує симптоми розвивається гіпоглікемії: тахікардію, підвищення артеріального тиску). Кліренс лідокаїну і ксантинів (крім теофіліну) може знижуватися у зв'язку з можливим підвищенням їх концентрації в плазмі крові, особливо у пацієнтів з початково підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. Гіпотензивний ефект послаблюють НЕСТЕРОЇДНІ (затримка іонів натрію та блокада синтезу простагландинів нирками), ГКС та естрогени (затримка іонів натрію). Серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін і гуанфацин, блокатори повільних кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), аміодарон та інші антиаритмічні засоби підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV блокади, зупинки серця та серцевої недостатності. Ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску. Діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні засоби можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску. Дія недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів в період лікування бісопрололом може подовжуватися. Трициклічні і тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), етанол, седативні і снодійні засоби посилюють пригнічення ЦНС. Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО внаслідок значного посилення гіпотензивної дії. Перерва в лікуванні між прийомом інгібіторів МАО і бісопрололу повинен становити не менше 14 днів. Негидрированные алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Ерготамін підвищує ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу в плазмі крові. Рифампіцин скорочує T1/2 бісопрололу.
Умови відпустки з аптек
Препарат відпускається за рецептом.
Умови і терміни зберігання
Препарат слід зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності - 4 роки. Не використовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
