Берлиприл плюс Таблетки 1 таблетка містить еналаприлу малеату 10 мг, гідрохлоротіазид 25 мг в упаковці 30 шт. Фармакологічна дія
Берлиприл плюс - це комбінований препарат, що складається з еналаприлу - інгібітора ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та гідрохлоротіазиду - тіазидного діуретика, які потенціюють дію один одного, і їх антигіпертензивний ефект підсумовується.
Еналаприл пригнічує фермент, що каталізує перетворення ангіотензину I в ангіотензин II - пептид з вазоконстрикторних дією, при цьому відбувається ослаблення вазоконстрикторного активності та зменшення секреції альдостерону, що може призводити до збільшення вмісту калію в сироватці крові з одночасним виведенням натрію і рідини. Усунення негативного зворотного ефекту ангіотензину II на секрецію реніну призводить до активації реніну плазми крові. Механізм зниження еналаприлом ПЕКЛО заснований на первинному пригніченні активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). АПФ ідентичний кининазе II - ферменту, катализирующему розпад брадикініну - пептиду, що володіє потенційним
вазодилатирующим дією. Це відіграє додаткову роль в реалізації антигіпертензивного ефекту еналаприлу.
Застосування еналаприлу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску як у положенні «стоячи», так і в положенні «лежачи», без значного збільшення ЧСС.
Гідрохлоротіазид порушує реабсорбцію натрію, хлору і води в ниркових канальцях. Збільшує виведення калію, магнію, гідрокарбонатів, затримує в організмі іони кальцію. Діуретичний ефект розвивається через 2 год після прийому гідрохлоротіазиду внутрішньо, досягає максимуму через 4 год і зберігається до 12 год. Знижує підвищений АТ.
При одночасному застосуванні еналаприлу і гідрохлоротіазиду відбувається зменшення втрат калію, пов'язаних з дією діуретика, тим самим запобігаючи розвиток гіпокаліємії. Показання
Есенціальна гіпертензія I-II ступеня (пацієнтам, яким показана комбінована терапія або при недостатній ефективності монотерапії еналаприлом). Протипоказання гіперчутливість (у т.ч. до інших похідних сульфонаміду); анурія; ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ; спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вагітність; період лактації; дитячий вік. C обережністю: ниркова/печінкова недостатність, тяжкі системні захворювання сполучної тканини (в т. ч. ВКВ, склеродермія), двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки, стан після трансплантації нирки, аортальний стеноз, хронічна серцева недостатність, ІХС, пригнічення кістковомозкового кровотворення, цереброваскулярні хвороби (у т. ч. недостатність мозкового кровообігу), цукровий діабет, гіперкаліємія, дієта з обмеженням натрію, стани, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. діарея, блювота), похилий вік. Спосіб застосування та дози
Препарат приймають внутрішньо, незалежно від прийому їжі, за 1-2 таблетки 1 раз/добу. (у хворих зі зниженням клубочкової фільтрації до 30 мл/хв потрібен індивідуальний підбір дози, у перерахунку на еналаприл - 5-10 мг/сут.). Побічні дії
Можливі побічні ефекти при застосуванні препарату Берлиприл плюс, як у монотерапії активними компонентами в окремо, наведені нижче по низхідній частоті виникнення: часто (> 1/100, < 1/10), нечасто (> 1/1000, < 1/100), рідко (> 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1 /10000), включаючи окремі повідомлення. Кореляції частоти виникнення побічних ефектів з підлогою або віком пацієнтів не спостерігається.
З боку нервової системи: часто - головний біль, системне запаморочення, підвищена стомлюваність; нечасто - сонливість або безсоння, депресії, парестезії, підвищена збудливість, сплутаність свідомості, шум у вухах, порушення акомодації, зміна смакового сприйняття, астенія.
З боку серцево-судинної системи: часто - виражене зниження артеріального тиску незалежно від положення тіла; нечасто - аритмії, втрата свідомості; в окремих випадках - тахікардія, відчуття серцебиття, стенокардія, біль у грудях, інфаркт міокарда, порушення мозкового кровообігу, інсульт.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто - кашель (зникає після відміни препарату); нечасто - диспное, синусит, риніт; в окремих випадках - бронхоспазм, стоматит, глосит, набряк легенів, інтерстиціальна пневмонія.
З боку ШЛУНКОВО-кишкового тракту/печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто - нудота, біль у животі, порушення травлення, сухість слизової оболонки порожнини рота, діарея, блювання, панкреатит, запор, метеоризм, анорексія; в окремих випадках - гепатит та кишкова непрохідність; дуже рідко повідомлялося про розвиток ангіоневротичного набряку кишечнику, пов'язаного з прийомом інгібіторів АПФ, включаючи еналаприл.
З боку шкірних покривів: рідко - шкірний свербіж, висип, сухість шкіри; рідко - ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані, підвищене потовиділення, фотосенсибілізація; дуже рідко - синдром Стівенса-Джонсона.
З боку опорно-рухового апарату: нечасто - м'язові судоми та біль.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто - порушення функції нирок, ниркова недостатність, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит.
З боку статевих органів та молочних залоз: нечасто - порушення потенції.
Лабораторні показники: нечасто - гіперхолестеринемія, гіперглікемія, гіперліпідемія, гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіперурикемія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіперкальціємія. гіпомагніємія, підвищення сироваткового креатиніну, сечовини крові та функціональних печінкових проб, зниження гемоглобіну і гематокриту; рідко - підвищення активності «печінкових» трансаміназ та концентрації білірубіну.
Описаний симптомокомплекс: пропасниця, міалгія/міозит, артралгія/артрит, васкуліт, серозит, еозинофілія, лейкоцитоз, збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), позитивний тест на антинуклеарні антитіла.
Інші: зниження лібідо, подагра, артралгія. Особливі вказівки
Терапія повинна бути припинена перед дослідженням функції паращитовидних залоз.
Піддається діалізу. Корекція дозування у дні, коли діаліз не проводиться, повинна здійснюватися в залежності від рівня АТ.
До і під час лікування необхідний контроль артеріального тиску, функції нирок, концентрації калію в плазмі.
Необхідно дотримуватися обережності при призначенні пацієнтам зі зниженим ОЦК (внаслідок терапії діуретиками, при обмеженні споживання кухонної солі, проведенні гемодіалізу, діареї та блюванні) внаслідок підвищення ризику розвитку раптової гіпотензії після застосування навіть початкової дози. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування препаратом після стабілізації артеріального тиску. У разі повторного виникнення вираженої гіпотензії слід зменшити дозу або відмінити препарат.
У разі надмірної гіпотензії хворого переводять у горизонтальне положення з низьким узголів'ям, при необхідності вводять 0.9% розчин натрію хлориду (для збільшення об'єму плазми).
Слід спостерігати за хворими з декомпенсованою хронічною серцевою недостатністю, ІХС та захворюваннями судин мозку, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту, порушення функції нирок.
Не рекомендується застосування діалізних мембран AN69 у поєднанні з інгібіторами АПФ. Лікарська взаємодія
Гіпотензивний ефект знижують НПЗЗ, естрогени, етанол; підвищують - діуретики, засоби для загальної анестезії, гіпотензивні лікарські засоби, гемодіаліз.
Імунодепресанти, алопуринол, цитостатики підвищують ризик розвитку гематотоксичності.
Підсилює дію етанолу і уповільнює виведення літію.
Одночасний прийом з бета-адреноблокаторами, блокаторами повільних кальцієвих каналів збільшує ризик розвитку гіпотензії. Передозування
Симптоми: надмірне зниження артеріального тиску аж до розвитку колапсу, інфаркту міокарда, гострого порушення мозкового кровообігу або тромбоемболічних ускладнень; судоми, ступор.
Лікування: промивання шлунка, прийом всередину сольового розчину, в/в введення плазмозамінників, ангіотензину II, гемодіаліз (швидкість виведення - 62 мл/хв). Умови зберігання
Зберігати при температурі не вище 30°С у недоступному для дітей місці.
