Арифон - гіпотензивний діуретичний препарат. Знижує загальний периферичний опір судин, підвищує еластичність стінок артерій, стимулює синтез вазодилататора ПГЕ2, сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. Викликає стійку артеріальну гіпотензію при помірному посилення діурезу. Застосовується для лікування есенціальної артеріальної гіпертензії (гіпертонічної хвороби).
Латинська назва: АРИФОН / ARIFON. АРИФОН РЕТАРД / ARIFON RETARD. Склад і форма випуску: Арифон таблетки, вкриті оболонкою (драже) по 30 шт. в упаковці. 1 таблетка Арифон містить: індапамід (індапаміду гемігідрат) 2.5 мг. Арифон ретард таблетки з контрольованим вивільненням, вкриті оболонкою, по 30 шт. в упаковці. 1 таблетка Арифон ретард містить: індапамід (індапаміду гемігідрат) 1.5 мг. Властивості / Дія: Арифон - антигіпертензивний препарат, діуретик. Арифон знижує загальний периферичний опір судин (ЗПОС) і чинить гіпотензивну дію. Блокує трансмембранний перенос іонів кальцію, що приводить до розслаблення гладком'язових клітин судин. Знижує скорочувальну здатність гладком'язових волокон судин, підвищує еластичність стінок артерій, стимулює синтез простагландину E2 (вазодилататор) і простацикліну I2 (інгібітор агрегації тромбоцитів). Арифон виявляє діуретичну дію. Знижує в кортикальному відділі петлі Генле реабсорбцію іонів натрію, хлору і води. Збільшує виділення з сечею іонів натрію, хлору і, меншою мірою, іонів калію і магнію. Чинить антигіпертензивну дію у дозах, що не володіють вираженим діуретичним ефектом. Арифон сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. При монотерапії Арифоном розвивається стійкий гіпотензивний ефект, який зберігається протягом 24 годин. При цьому спостерігається помірне посилення діурезу. При застосуванні Арифона у високих дозах не посилюється гіпотензивну дію, але збільшується діурез. Арифон не змінює показники ліпідного обміну, не впливає на вміст ліпідів у плазмі крові (тригліцериди, холестерин/ЛПНП, холестерин/ЛПВП), не змінює параметри вуглеводного обміну (у т. ч. у пацієнтів з цукровим діабетом). Арифон ефективний у пацієнтів, що мають одну нирку.
Показання:
есенціальна артеріальна гіпертензія. Спосіб застосування та дози: Арифон і Арифон ретард призначають внутрішньо, по 1 таблетці (драже), 1 раз на добу, вранці, незалежно від ступеня тяжкості захворювання. Збільшення дози Арифона не призводить до посилення антигіпертензивної дії, але посилює діуретичний ефект. Тривалість лікування - по рекомендації лікаря. Передозування: Симптоми: різке збільшення діурезу, порушення водно-електролітного балансу, нудота, блювання, артеріальна гіпотензія, судоми, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, гіпонатріємія, гіпокаліємія, поліурія або олігурія, гіповолемія, анурія. Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, відновлення нормального водно-електролітного балансу. Протипоказання:
індивідуальна непереносимість (у т. ч. гіперчутливість) компонентів Арифона (алергія на сульфонамиды, непереносимість лактози); тяжка ниркова недостатність; печінкова енцефалопатія; гіпокаліємія; одночасне застосування Арифона і препаратів, що подовжують інтервал QT; вік до 18 років (відсутність достатньої кількості клінічних даних). Арифон застосовують з обережністю: порушення водно-електролітного балансу; захворювання печінки або нирок; подагра, підвищений вміст сечової кислоти; цукровий діабет; гіперпаратиреоз. Застосування при вагітності і годуванні груддю: Не рекомендується застосовувати Арифон при вагітності, в т. ч. для зняття фізіологічних набряків. Діуретики можуть викликати фетоплацентарную ішемію і призводити до порушення розвитку плода. У зв'язку з тим, що індапамід виділяється з грудним молоком, не рекомендується призначення Арифона в період грудного вигодовування. Побічні дії: Більшість побічних ефектів Арифона носять дозозалежний характер. З боку водно-електролітного балансу: зниження рівня калію та розвиток гіпокаліємії (особливо у хворих з групи ризику), гіпонатріємія, що супроводжується гіповолемією, дегідратацією організму і ортостатичною гіпотензією (можливо); гіперкальціємія, гіпохлоремія, компенсаторний метаболічний алкалоз (вкрай рідко). Гіпокаліємія (калій плазми менше 3.4 ммоль/л) спостерігалася приблизно у 10% пацієнтів отримують індапамід; зниження рівня калію нижче 3.2 ммоль/л через 4-6 тижнів прийому відмічено у 4% пацієнтів; через 12 тижнів прийому середнє зменшення концентрації іонів калію у плазмі крові становило 0.23 ммоль/л. В осіб літнього віку і хворих з серцевою недостатністю на фоні прийому Арифона збільшується ризик зневоднення організму. З боку нервової системи: запаморочення, астенія, парестезії, головний біль (рідко; зазвичай проходять при зниженні дози Арифона). З боку травної системи: нудота, запор, сухість у роті (рідко); панкреатит (дуже рідко). У пацієнтів з печінковою недостатністю можливий розвиток печінкової енцефалопатії. З боку системи кровотворення: тромбоцитопенія, лейкопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, агранулоцитоз (рідко; зазвичай у літніх і ослаблених хворих). З боку обміну речовин: збільшення вмісту сечовини і глюкози в плазмі крові (можливо). Алергічні реакції: шкірні висипання, свербіж (можливо); геморагічний васкуліт, загострення системного червоного вовчака (рідко).
Особливі вказівки і запобіжні заходи: Арифон виявляє свою ефективність в повній мірі лише в разі відсутності порушень або при помірно виражених порушеннях функції нирок (вміст креатиніну в крові менше 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів літнього віку кліренс креатиніну (КК) розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі хворого за формулою Кокрофта. Для чоловіків літнього віку: КК мл/хвилину = ((140 — вік) * маса тіла в кг) / (72 * креатинін сироватки в мг/дл). Для жінок: результат обчислення слід помножити на 0.85. Арифон протипоказаний при тяжкій нирковій недостатності. Збільшення дози Арифона вище оптимальною не супроводжується посиленням антигіпертензивного дії, але може супроводжуватися виникненням виражених побічних реакцій. Якщо терапія не призводить до бажаного терапевтичного ефекту, дозу Арифона не слід збільшувати. До початку лікування Арифоном слід визначити вміст іонів натрію в плазмі крові. У процесі лікування необхідний регулярний контроль цього показника, так як спочатку зниження концентрації натрію в плазмі крові може і не супроводжуватися появою патологічних симптомів. Особливо часто такий аналіз слід проводити у хворих з цирозом печінки та в осіб літнього віку. Слід враховувати, що на початку лікування у пацієнтів може спостерігатися зниження клубочкової фільтрації, обумовлене гіповолемією, яка спричинена втратою води та іонів натрію на тлі прийому Арифона. Як наслідок, у плазмі крові може збільшуватися концентрація сечовини та креатиніну. Якщо функція нирок не порушена, така тимчасова ниркова недостатність, як правило, проходить без наслідків. Однак при вже наявній нирковій недостатності стан хворого може погіршитися. У хворих, які приймають препарати дигіталісу, послаблюючі, при гіперальдостеронізмі і в літньому віці слід контролювати рівень калію та креатиніну в крові. При терапії Арифоном основний ризик полягає в різкому зменшенні вмісту іонів калію і розвитку гіпокаліємії. У певної категорії пацієнтів, особливо осіб літнього віку, ослаблених або отримують поєднану терапію, при цирозі печінки з розвиненими набряками або асцитом, ІХС, хронічної серцевої недостатності необхідно уникати розвитку гіпокаліємії (менше 3.4 ммоль/л). Гіпокаліємія у цих хворих призводить до посилення токсичної дії серцевих глікозидів і підвищує ризик розвитку аритмій. До групи підвищеного ризику належать хворі з брадикардією або з подовженим інтервалом QT на ЕКГ, при цьому неважливо, викликане таке збільшення вродженими причинами або наявністю патологічного процесу. Гіпокаліємія, як і брадикардія, є станом, що сприяє розвитку тяжких серцевих аритмій, особливо torsade de pointes (типу "пірует"), часто призводить до летальних наслідків. У всіх описаних вище випадках необхідно частіше визначати вміст іонів калію в плазмі крові. Перше вимірювання концентрації іонів калію в крові слід провести протягом першого тижня від початку лікування. При появі гіпокаліємії слід призначити відповідне лікування, при цьому не допускаючи застосування препаратів, що подовжують інтервал QT. При виникненні порушення ритму типу "пірует" необхідно встановити штучний водій ритму (не слід застосовувати антиаритмічні препарати). При одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами дозу Арифона слід знижувати, принаймні, на початку лікування. Хворим з есенціальною артеріальною гіпертензією та зниженим внаслідок прийому Арифона вмістом іонів натрію у плазмі крові необхідно за 3 дні до початку лікування інгібіторами АПФ припинити прийом Арифона. Надалі, при необхідності, прийом Арифон можна відновити. Крім того, призначають низькі, поступово збільшуються дози інгібіторів АПФ. При хронічній серцевій недостатності лікування слід розпочинати з низьких доз інгібіторів АПФ, попередньо знизивши дозу Арифона. У всіх випадках в перший тиждень прийому інгібіторів АПФ, необхідно контролювати функцію нирок (вміст креатиніну в плазмі крові). При призначенні Арифона пацієнтам з печінковою недостатністю можливий розвиток печінкової енцефалопатії. У таких випадках Арифон слід відмінити. Арифон протипоказаний при печінковій енцефалопатії. Арифон може зменшувати виведення іонів кальцію з сечею, що призводить до незначного та тимчасового гіперкальціємії. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком раніше недіагностованого гиперпаратиреоидизма. Слід відмінити прийом Арифона перед початком дослідження функції паращитовидних залоз. При призначенні Арифона пацієнтам з цукровим діабетом вкрай важливо контролювати рівень глюкози, особливо при наявності гіпокаліємії. У пацієнтів з підвищеним вмістом сечової кислоти можливе збільшення частоти виникнення нападів подагри. На тлі терапії Арифоном можливе загострення дисемінований червоний вовчак. При необхідності призначення на тлі терапії Арифоном проносних засобів, слід призначати препарати, які не впливають на перистальтику кишечника. Індапамід, у складі Арифона, може давати позитивний результат при проведенні допінг-контролю у спортсменів. Оскільки до складу препаратів Арифон і Арифон ретард входить лактоза, протипоказано їх призначення пацієнтам з непереносимістю лактози, галактоземією, синдромом порушеного всмоктування глюкози/галактози. Арифон не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків до 18 років (відсутність достатньої кількості клінічних даних).
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами: Арифон не викликає порушень психомоторних реакцій. Однак слід враховувати, що в деяких випадках при зниженні артеріального тиску можуть виникати індивідуальні реакції (особливо характерно для початку курсу лікування або при поєднанні декількох антигіпертензивних препаратів) і здатність до виконання робіт, що вимагають високої швидкості психічної та фізичної реакції, може бути порушена. Лікарська взаємодія: При одночасному застосуванні Арифона:
з препаратами літію (карбонат літію): можливе підвищення концентрації літію в плазмі крові, внаслідок зменшення його виведення з сечею; можлива поява ознак передозування літію; при необхідності призначення даної комбінації слід ретельно підбирати дозу препаратів, постійно контролюючи концентрацію літію в плазмі крові. з еритроміцином (в/в), пентамидином, сультопридом, винкамином, галофантрином, бепридином, антиаритмічними препаратами (хінідином, гидрохинидином, дизопірамідом, аміодароном, бретилиумом, соталолом): підвищується ймовірність виникнення серцевої аритмії типу "пірует", яка може сприяти гіпокаліємія, брадикардія або подовжений інтервал QT на ЕКГ. з НПЗП (нестероїдними протизапальними препаратами) для системного застосування, високими дозами саліцилатів: можливе зниження гіпотензивної дії Арифона; при значній втраті рідини може розвинутися гостра ниркова недостатність із-за різкого зниження клубочкової фільтрації; при необхідності призначення НПЗЗ на тлі терапії Арифоном, слід компенсувати втрату води і ретельно контролювати функцію нирок. з іншими препаратами, які можуть спричиняти гіпокаліємію, в т. ч. з амфотерицином В, глюко - та минералокортикостероидами системної дії, тетракозактидом, що стимулюють перистальтику проносними засобами, серцевими глікозидами: підвищується ризик розвитку гіпокаліємії; можливе посилення токсичної дії серцевих глікозидів внаслідок гіпокаліємії; необхідно контролювати рівень калію у плазмі крові і показники ЕКГ. з трициклічними антидепресантами, антипсихотичними засобами, баклофеном: можливо посилення гіпотензивної дії Арифона; збільшується ризик розвитку ортостатичної гіпотензії; необхідно компенсувати втрату води і на початку лікування ретельно контролювати функцію нирок. циклоспорином: можливо збільшення вмісту креатиніну в плазмі крові. з інгібіторами АПФ (ангіотензин-перетворюючого ферменту): збільшується ризик розвитку гіпонатріємії, артеріальної гіпотензії і/або ниркової недостатності, особливо при стенозі ниркової артерії. з йодовмісними рентгеноконтрастними препаратами: збільшується ризик розвитку ниркової недостатності в результаті зневоднення організму; ризик особливо високий при використанні йодовмісних рентгеноконтрастних речовин у високих дозах; перед застосуванням йодовмісних рентгеноконтрастних речовин хворим необхідно відновити втрату рідини. з калійзберігаючими діуретиками: не можна повністю виключити можливість розвитку гіпокаліємії або гіперкаліємії; слід дотримуватися обережності, особливо хворим на цукровий діабет або з нирковою недостатністю, контролювати рівень калію в плазмі крові, параметри ЕКГ. з метформіном: можливе виникнення молочнокислого ацидозу, який ймовірно пов'язаний з розвитком функціональної ниркової недостатності; не рекомендується застосовувати метформін у комбінації з Арифоном при рівні креатиніну більше 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. з солями кальцію: можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження екскреції іонів кальцію з сечею. Умови зберігання: Список Б. У сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25°C. Термін придатності зазначений на упаковці. Умови відпустки з аптек: за рецептом.
